21 березня в рамках традиційної щорічної Всеукраїнської виставки православних ікон “Торжество Православ’я – 2016”, у другий день відбулись цікаві пізнавальні лекції та майстер – класи з технік іконопису. Цього дня можна було ознайомимтся з технікою гризайль в сучасному іконописі, дізнатися про Церковне мистецтво Грузії (нотатки з мандрівки), а також відкрити для себе Чудотворні ікони Божої Матері Подільського краю. Особливо надхнено пройшли майстер – класи з техніки виконання ассисту, створення окладів для ікон та традиції мозаїки Київської Русі.
В благодатній атмосфері ікон з ликом Матері Божої, майсти іконопису та починаючі іконописці отримали можливість почерпнути для себе багато нових та цікавих знань, а також отримали можливість живого спілкування із майстрами своєї справи, яких знають не тільки в різних куточках України, але і за кордоном.
Розпочав програму лекцій та майстер – класів, завідуючий іконописним відділенням Полтавської Місіонерської Духовної Семінарії, ГОРБАНЬ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ, який зачитав доповідь на тему: «Техніка гризайль в сучасному іконописі», а також провів майстер-клас з «Техніки виконання ассисту».
“На заключній стадії іконопису проводиться розпис одягу, волосся та інших необхідних деталей зображення твореним золотом, або проводиться золочення на асист. Ассист – в іконописі, штрихи з сусального золота або срібла на складках одягу, пір’ї, крилах ангелів, на лавках, столах, престолах, куполах, – символізує присутність Божественного світла, замінюючи пробілу. Традиційно ассистом розписуються, перш за все, одягу Христа, коли Він зображається у славі. Наприклад, на іконах Воскресіння, Вознесіння, Преображення, Успіння Пресвятої Богородиці, іноді в деісусний чині (як у Царя Слави). Власне ассистом називається речовина, що клеїться, яка накладається на деякі деталі ікони для їх подальшого золочення. Такими речовинами, що клеять є часниковий сік і сусло, заздалегідь готуються . Але на практиці в іконописній техніці ассистом називається сама оброблення ліпним золотом різних візерунків. Виконується ассистка наступним чином. Сусло або часниковий сік в баночці розчиняються або пальцем, або пензлем, змоченими у воді; цей клей в невеликій кількості переноситься на поле тарілочки. Потім добре просушений барвистий шар, який підлягає обробленню золотом, злегка припорошуваєтся, за допомогою грудочки вати, чистою крейдою (зубним порошком), надлишки його здуваються. Насправді це дуже цікавий процес і він потребує зосередження та умиротворення.”- зауважив Сергій Горбань.
Примітка: Відкриття у червні 2006 року при Полтавській місіонерської духовної семінарії іконописного відділення дало можливість українській православної молоді стаціонарно вивчати канонічний церковний живопис. У навчальному закладі майбутні іконописці отримують знання не тільки з іконописання та історії християнського мистецтва, але також вивчають реставрацію древніх пам’яток церковного живопису, іконографію (богослов’я ікони), основи академічного малюнку та живопису, катехізис, Біблійну історію Старого і Нового Завітів, церковнослов’янську мову, літургику, місіологію, православну педагогіку і т.д. Що ж щодо основного предмету – техніки іконописання – на уроках учні вивчають канонічний живопис по репродукціях, що дає їм можливість порівнювати особливості різних іконописних шкіл і їх напрямів. Велика увага приділяється творчому підходу студентів до процесу навчання, що й забезпечує належне зростання майбутнього іконописця.
Продовжила пізнавальною лекцією на тему: «Церковне мистецтво Грузії – нотатки з мандрівки» КАТЕЛЬНІКОВА ОЛЕНА – творчий керівник Харківської іконописної майстерні «Феофанія».
“Грузинські споруди відрізняються великою мальовничістю і декоративністю: на фасадах є арки; карнизи віконні та дверні наличники покриті різьбленням, що відрізняється величезним розмаїттям мотивів, винахідливістю і в кращих пам’ятниках абсолютно винятковим артистизмом виконання. Але як би багато не були прикрашені грузинські храми, вони ніколи не втрачають геометричної чіткості загальної структури – це характерна риса грузинської архітектури на всьому протязі її існування. Всі грузинські храми будувалися з каменю і облицьовувалися тесаним каменем, колір якого майже завжди світлий, «акварельний», «легкий»; широка гладь стін з окремими вкрапленнями каміння більш яскравого кольору справляє враження спокійної сили.
Щодо іконопису то наприклад коли у нас перед очима знаходиться поясна ікона грузинської Божої Матері, ми можемо визначити характерні особливості її написання. Всі образи, розташовані в ковчезі ікони (поглиблення в центрі дошки), займають більшу його частину і побудовані як трикутник, більш довга сторона якого припадає на нахил голови Богородиці в бік Богонемовля. Немовля високо піднімає правицю, благословляючи Матір і всіх людей. Сувій, який Божий Син тримає в лівій руці, символізує Старий Завіт, який буде доповнено Спасителем. Права ніжка Христа розташована під лівою, і видно її оголена підошва. Богородиця зображена фронтально, злегка повернула голову до сидить Синові й схилилася до Нього, підтримуючи лівою рукою. Лик Немовляти також звернений до Матері, чия права рука, указующая на Ісуса, вказує віруючим шлях до Спасіння. Особливою ознакою цієї ікони є характерний спосіб зображення мафория, спадаючого з голови Богоматері так, що складки його залишають в полі зору на грудях трикутний ділянку хітона синього кольору і симетричні закоти накидки іншого кольору. Для тих, хто постійно ходить у церкву, грузинської ікони Божої Матері і бачили образ в основному у великих розмірах. І насправді храмові образи дають можливість розглянути їх у подробицях. Грузія – це унікальна земля з її колоритом та традиціями.” – Кательнікова Олена.
Дякуючи професійному майстер – класу від ШУЛЬГІНОЇ НАТАЛІ ГЕОРГІЇВНИ – іконописеця іконописної студії «Соборна», що діє при Духовно – просвітницькому центрі кафедрального собору УПЦ(м.Київ) слухачі отримали унікальну можливість познайомитись із технікою “Створення окладів для ікон”.
“З точки зору священнослужителів православної церкви, ікона є певним сполучною ланкою між земним і небесним світами. Головна ідея поклоніння перед образами полягає в тому, що почесті і молитви звертаються не до зображення, а до сутності, яку вони представляють. Зрозуміти ікону може лише глибоко віруюча людина, не сумнівається в реальності Господа і його незбагненну природу. Бог нагородив нас здатність до уяви, яка дозволяє представляти те, що неможливо бачити щохвилини і щогодини. Але нам легше звертатися до святих, якщо їх образ знаходиться перед очима, і своїми символами нагадує про важливість тих чи інших моментів. Виготовлення ікони розпочиналося з відповідної підготовки основи і супроводжувалося молитвами й освяченням.
Оклад – це декоративне покриття ікони або книжкової палітури, що виготовлялось із золота, срібла та золоченої чи посрібленої міді та прикрашалося карбуванням, черню, емаллю, перлинами, дорогоцінним камінням або його імітацією. Іноді оклад робили з дерева, покривали левкасом і позолотою (характерна ознака саме українських барокових ікон). Ікони в окладі завжди зацікавлюють, особливо елементами та візерунками. Надіюсь, що знання якими я поділилась стануть у пригоді іконописцям.” – зауважила, Наталя Шульга.
Примітка: У вересні 2013 р. при Духовно – просвітницькому центрі Кафедрального собору УПЦ в рамках студійно – клубної діяльності було відкрито іконописну студію “Соборна” – під керівництвом іконописця Ольги Андрєєвої. На сьогоднішній день учасники студії навчаються іконопису та знайомляться з дивом створення “вікна в горний світ”. Ця виставка стала уже другою для іконописців. Ікони учасників студії користуються популярністю серед віруючих людей, що свідчить про якісне навчання та відповідальність іконопиців. Після завершення навчання найкращі учні матимуть можливість долучитися до розпису Кафедрального собору УПЦ (м.Київ).
Познайомив усіх присутніх з технікою мозаїка МОЦПАН РОСТИСЛАВ ЗАХАРОВИЧ – керівник школи – майстерні церковного мистецтва «Ассіст» (м.Вінниця). З початку він поділився історією свого рідного краю в рамках лекції на тему: «Чудотворні вікони Божої Матері Подільського краю» та провів майстер-клас «Традиції мозаїки Київської Русі».
“Мистецтво Київської Русі – це складова частина світової культурної спадщини країни. Руські митці за короткий проміжок часу не тільки опанували найкращі світові мистецькі традиції, а й внесли чимало нового, власного у світову художню культуру, стали не лише її учнями, а й творцями. Це мистецтво розвивалось на основі художніх традицій давньоруського народу та його споконвічних навичок художньої творчості. Створені в період Київської Русі всі види мистецтва мали в основному релігійний характер. Наприклад, у Софії Київській чудово збереглися мозаїки і фрески, створені в 30-40 роки XI ст. грецькими майстрами й їхніми місцевими учнями. Як матеріал (золото, кубики кольорового скла і смальти), так і стиль живопису мали навіювати людині, яка молиться, думку, що світ, до якого вона потрапила, абсолютно реальний та істинний. Такому враженню сприяє насичена і різнобарвна палітра фарб, особлива щільність кладки кубиків смальти, непохитність могутніх форм, твердість глибинних складок, статурна монументальність поз і жестів, жива, майже портретна вірогідність облич апостолів, святителів, мучеників, погляди яких спрямовані безпосередньо у простір храму. Весь мозаїчний розпис храму, взятий у цілому, утворює струнке ціле, глибоко продуману систему, яка символізує ідею церкви вічної.” – зауважив, Ростислав Моцпан.
Примітка: Майстерня діє під керівництвом відомого українського іконописця Ростислава Моцпана. Ростислав Захарович здобув освіту в Одеській міжнародній академії мистецтв. Після свого воцерковлення захопився іконописом і сьогодні є затребуваним українським майстром: під його керівництвом розписані храми в Києві, Донецьку, Вінниці та відреставровані старовинні ікони, серед яких Писаревський чудотворний образ Божої Матері. Крім основної роботи, Ростислав Моцпан керує іконописною майстернею і викладає у дитячій студії творчого розвитку при храмі священномученика Володимира. Юні вихованці студії не раз ставали переможцями мистецьких конкурсів та фестивалів.
У другу половину дня для учасників виставки, були огранізовані екскурсії. З початку усі побували на місці будівництва кафедрального собору УПЦ, в нижньому Свято – Андріє – Володимирському храмі. Про історію та етапи будівництва головної святині УПЦ, усім присутнім розповіла менеджер виставки, Інна Брич.
Після чого відбувся переїзд до Києво-Печерської Лаври. Там усіх долучили до екскурсії в храмі преподобних Антонія та Феодосія Печерських в Києво- Печерській Лаврі та знайомство з роботою Творчого об’єднання «Лаврські художні майстерні ім. Івана Їжакевича». Познайомила із життям лаври “гостей – іконописців”, Вільховецька Катерина – художник – монументаліст, член Творчого об’єднання «Лаврські художні майстерні ім. Івана Їжакевича»
Цьогорічне відкриття виставки стало дуже цікавим та насиченим, як для відвідувачів галереї “Соборна” так і для іконописців, учасників виставки.
Нагадуємо, що для усіх охочих відвідати Всеукраїнську виставку православних ікон “Торжество Православ’я” можна до 17 квітня 2016р. щоденно з 10:00 до 18:00, галерея “Соборна” (вхід зі сторони автостоянки), Залізничне шосе, 3 (ст.м. Либідська) (044) 529 03 59. ВХІД ВІЛЬНИЙ