“Враження партнерів весільного фестивалю…”

IMG_1440Підчас проведення першого Православного весільного фестивалю “І будуть давоє одна плоть” 17 та 18 жовтня 2015р. Вікторія Петрик отримала унікальну можливість поспілкуватися із партнерами фестивалю, майстрами своєї справи у галузі організації весіль та сімейних свят. Потрібно нагдати, що серед партнерів фестивалю були представленні спеціалісти у галузі ресторанної та туристичної справи, майстри з пошиття авторських весільних сукон та IVENT агенції з організації весілля вашої мрії та інш.

Історія традиційної народної вишивки на Україні сягає своїм корінням далекої давнини. Навіть сам Геродот писав про те, що на одежі скіфів та предметах їх побуту були присутні орнаменти вишивки. Пройшло багато часу з тих пір, але й сьогодні українські вишиті сорочки та рушники набувають все більше популярності і відроджують культурний дух та традиції нашого народу.

201193846Про унікальний музей вишивки, що представляє експонати у стилі GLOW Art та особливості кольорів і орнаментики на весільних рушниках, сорочках та побуті українців, розповіла партнер весільного фестивалю директор музею Вишивки, засновниця методу вишивки GLOW ART(http://www.protcheva.com/ ) – сяюче мистецтво, що внесено до книги «Рекордів України», Протчева Тетяна: “Коли я вперше подорожувала до Японії в 2005 році,  я перебувала в місті Нагоя, де відбувалася експо виставка, де майстри спілкувалися між собою і дарували на згадку якийсь сувенір. Таким чином від японської майстрині я отримала моток ниток, оскільки вона розмовляла японською, а я англійською, то зрозуміти з першого разу було складно, в чому суть такого подарунку. Тільки повернувшись в номер готелю і поклавши нитки на стіл, у темряві я побачила, що ця нитка світиться. Для людини, яка вишиває, відкрити для себе такий диво-матеріал було незвичайним переживанням. Наступного року відбувалася виставка в Ізраїлі, в Тель –а –Віві, до якої мене направило Міністерство Економіки щоб підготувати та оформити до показу український стенд. Після цього організатори подарували нам тур по святим місцям. Хто вишиває, той розуміє, що вишити ікону – це не кожному дозволено і не в кожного бажання виникає. До цього мені подобалося те, як вишивали ікони мої знайомі, але я самостійно не наважувалася також це розпочати. Саме після подорожі до Ізраїлю, коли я повернулася до України, я відчула, що це бажання у мене з’явилося. Всі фактори це підтверджували – у мене була незвичайна нитка, бажання і я поєднала ці компоненти у своїй вишивці. Я почала використовувати цю ниточку для вишивання німбу ікон на біблейську тематику.

У 2011 році, цей метод вишивки, який я назвала GLOW ART – був внесений до книги «Рекордів  України». В тому ж році, за допомогою моєї сім’ї  ми відкрили приватний Музей вишивки. На сьогоднішній день, наші експозиції музею побували у багатьох країнах світу, популяризуючи та представляючи українське мистецтво вишивки через Glow Art. Це привертає увагу до себе завдяки тому, що традиційна українська вишивка представлена в новому сучасному форматі – Glow – тобто сяюча. Це незвичайно, це сучасно, це цікаво! Вишивка є дуже вдалим способом знайомства з нашою українською культурою, а чим більше знаєш країну – тим більше їй довіряєш.  Культура рухає економіку. В нашому музею також можна ознайомитися зі спеціальною літературою про вишивку, про її історію, особливості орнаменту та створення у різних регіонах України. На підставі цього я створила спеціальну карту нашої країни, кожна область якої позначена певним характерним орнаментом. З цією картою дуже зручно подорожувати світом та таким чином знайомити з різновидами української вишивки. Ця карта побувала у таких містах як Сідней, Мельбурн, Ванкувер, Торонто, Майамі, Вашингтон, Курітіба тощо. Я вважаю, що створення музею Вишивки та цей новий напрямок GLOW Art відбулося з маминого благословіння. Я це відчуваю. Перші виставки відбулися ще десять років тому, коли моя мама була жива. Вона була вчителем з математики, а у вільний час, перед тим, як піти на пенсію, викладала дітям вишивку. Одного разу ми розмовляли та дійшли висновку, що і у мене, і у моєї мами багата колекція з вишивки, тому ми вирішили поєднати наші надбання у єдиній колекції щоб завдяки їй подорожувати та представляти нашу Україну в інших містах та країнах світу.

Так склалося в українській культурі, що майже в кожній другій сім’ї хтось вишиває, але хочеться бачити вишивку в більш сучасному поданні щоб привернути увагу саме молоді. І я вважаю, що нашими спільними сімейними зусиллями ця ідея втілилася в життя, створивши музей Вишивки. За моїми власними спостереженнями дуже багато замовляють екскурсій для школярів – і це є важливою частиною нашої культурно-просвітницької діяльності. Ми також проводимо майстер – класи. Я щиро радію, коли бачу сяючі очі дітей, що приходять до музею і спершу думають, що це буде не цікаво, але коли вимикається світло і у темряві починають світитися наші експонати, то після цього вони приходять знову і запрошують із собою друзів. Ще один цікавий напрямок я відкрила у мистецтві Вишивки – це Полімпсест. У Василя Стуса є збірка віршів, що називається «Полімпсест», яку я завжди показую, щоб візуалізувати це слово. Раніше, коли випуск паперу був обмежений і майже у дефіциті, мали технологію використання паперу вдруге. Цей метод я застосувала у вишивці. На давніх рушниках минулого століття, поверх первинної вишивки нанесена сучасна вишивка. Коли вимикається світло, рушники минулого століття оживають.

Мій син, що за фахом лікар-стоматолог, спостерігаючи за моєю роботою, зараз відкрив перший український центр безпілотних апаратів.  Окрім того, що він допомагав мені та приймав безпосередню участь у відкритті музею, він створив центр, який в даний час є дуже актуальним. Зараз він самостійно складає моделі безпілотників і проводить навчання хлопців в зоні АТО з управління ними.”

рушникОкрім цього, пані Тетяна розповіла про особливості вишивки та орнаментики у весільних вінчальних рушниках.

«Ікона Хреста Вседержителя обрамлена у вишитий рушник, де ви бачите орнамент дубових листочків та жолудів. Взагалі дуб – це суто чоловіче дерево, що символізує силу, міць, витримку, але водночас і духовну мудрість. Орнамент калинових гілочок з ягодами прикрашає ікону Пресвятої Діви Богородиці – тут вже образ жіночої енергії, материнства, радість створення нового життя та світла, жіноча краса. Також хочу додати, що часто звучить питання про чорний колір у вишивці, що зустрічається не тільки на рушниках, але й на предметах одягу. Кожна людина може трактувати інформацію про чорний колір, виходячи із особливостей свого місця проживання та традицій, що складалися протягом віків та ходу історії. Є така інформація, що червоний та чорний кольори символізують радість та сум, а я особисто схиляюся до того, що  чорний колір характеризує заможність нареченої, що в неї багато землі та приданого. Червоний – колір життєвої енергії, краси, здоров’я, сонячного світла. На весільних сорочках він характеризує кохання, пристрасть. Дехто вважає, що вишиванка, вишита лише червоними нитками є найактивнішим оберегом. Цей колір може забирати негативну інформацію.

Блакитний, рожевий та зелений – символізують духовний спектр життя. Ці кольори переважають на Поділлі та Бойківщині, а зелений більш притаманний Західній Україні і там асоціюється із природніми енергіями та витоками. Жовтий та жовто-гарячий – символізує радість життя , підкреслює веселий норов людини. Такі відтінки більше переважають на Гуцульщині, оскільки ця місцевість славиться своєю щирістю та комунікабельністю. Часто зараз я бачу присутність синього кольору в елементах та оздобленні весільних сорочок та суконь на молодих, але хочу сказати, що це колір водної стихії, а вода як відомо – це жіноче начало, емоційність, переживання, хоча дехто вважає, що це є колір небесного захисту. Рідким та складним у вишиванні вважається білий колір, що символізує невинність та силу духовного кохання, навіть сорочки з білою вишивкою коштують дорожче. Ще зустрічаються вишневий та коричневий кольори, але у вишивці вони не домінують, а використовуються, як акценти. Це зустрічається у полтавській вишивці, оскільки там фарбували нитки дубовою корою.» – зауважила Татяна Протчева.

IMG_1746Про сучасні та найбільш популярні напрямки весільних подорожей до різних куточків світу розповіла партнер фестивалю директор Туристичної агенції “Imperial Travel” – http://www.imperialtravel.biz/, Костіна Анжеліка: “Ми організовуємо весільні подорожі та весільні церемонії до таких країн як, Греція, Франція, Іспанія. Найбільшим попитом користуються подорожі на такі екзотичні осотрови як Шрі-Ланка, острів Балі, тому що не дивлячись на певні культурні, релігійні та традиційні відмінності щодо весільних церемоній ці острови сповнені атмосфери романтики та надзвичайно чарівної природи. Тут ваші спогади та враження зворушать неповторні світанки та заходи сонця. Готельний сервіс, що зарекомендував себе на досить високому рівні, запропонує вам різноманітні програми щодо проведення весільних заходів  та церемоній, наприклад на березі океану.

На приклад на острові Тенеріфи в Іспанії можна організувати незабутню весільну церемонію. Декілька років тому мені довелося побувати на весільній церомонії на острові Балі у якості гості і не дивлячись на те, що це не православна країна, враження, що я отримала, ще й досі залишаються прекрасним спогадом у моїй пам’яті. Я лише можу собі уявити, наскільки прекрасним спогадом це подією це стало для подружньої пари!

Для тих молодят, що бажають провести окрім весільної церемонії також і вінчання у храмі, то тут безумовним напрямком стане подорож до Греції. Тут є багато островів та міст із православними храмами, що практикують проведення обряду вінчання для іноземців. Халкідіки, острів Санторіні, острів Корфу, Родос – це різноманіття дає можливість підібрати для пари сааме те місце, монастир чи храм, який їм найбільше до душі і також ця подорож буде більш бюджетною. Хочу також зазначити, що на данй момент іде хвиля спрощення оформлення документів для откримки віз до Греції.

В нашій агенції також замоляють тури на ювілейні річниці сімейного життя – подорожі для святкування срібного та золотого весілля. Навіть часто це були просто романитичні вечори та зустрічі. Одного разу я сама організовувала таку подорож для сімейної пари, що прожила разом п’ятнадцять років до Шрі-Ланки. Тоді чоловік задумав цю поїздку, як сюрприз для дружини і це стало для неї справжньою несподіванкою. В день їх річниці була організована романтична вечеря на березі Індійсього океану. Це було надзвичайним моментом у їхньому житті і саме в цьому полягає наша робота – створювати атмосферу незабутніх вражень і залишати в серцях людей приємні та радісні спогади. Це запам’ятовується і стає частинкою сімейної іторії, що іще більше зміцнює її. 

Цінність сім’ї завжди мала важливе значення, але на жаль зараз у засобах масової інформації це не дуже підтримується, часто нав’язуючи людям кар’єрний успіх та славу. Я бажаю, щоб весільні та сімейні подорожі до мальовничих країн світу стали невід’ємною та важливою складовою частинкою в житті кожного та залишали приємні та незабутні спогади у своїх серцях та передавали їх наступним поколінням.”

IMG_1672Про особливості вибору весільного вбрання, сучасні модні тенденції та історичні напрямки розповіла власниця салону весільних суконь та аксесуарів «ІС» – http://www.tflora.com/, Ірина Суліменко:Зараз користується багатим попитом мода на короткі весільні вбрання. Раніше це зустрічалося досить рідко, але зараз тенденція до короткого набирає обертів. Та для тих, хто бажає залишатися вірною класичній весільній моді і водночас не відставати від сучасних трендів з’явилися весільні сукні трансформери. На коротку сукню надягається фатінова спідниця і на початку дня наречена з’являється у довгій сукні, а під вечір знімає довгу спідницю та перетворивши свою сукню на міні-весільну з легкістю може насолоджуватися активним конкурсами, танцями і не обмежувати себе у русі.

Зараз також існує тренд до закритих рукавів на весільних сукнях, але на мою думку весільна сукня у першу чергу має личити нареченій, доповнювати її красу та образ, підкреслювати або приховувати вади фігури. Мода постійно змінюється і вигадує щось нове, але встигнути за нею неможливо, тим паче, що нове – це добре забуте старе. Зараз не існує чітких обмежень у використанні силуетів, кольорів та форм при виборі весільних суконь, на сучасному ринку можна знайти будь-яку модель, на будь-який смак та вік – і у грецькому більш стриманому стилі, і в А-силуеті, що є весільною класикою, і в стилі Ампір, і з завищеною талією, із використанням або без принтів та вишивки – зараз доступно все.

Хочу наголосити на тому, що найголовніше щоб сукня личила та підходила нареченій, підкреслювала її красу та жіночність. Якщо за характером наречена активна та полюбляє спорт, то пишна сукня або ж з довгим шлейфом буде їй заважати і створювати дискомфорт. А для нареченої, що не уявляє своє життя без спідниць, жіночного стилю та плавних силуетів в одежі в жодному разі не підійде сукня без класичної довжини та зазначеної пишності.

Серед тканин у пошитті зараз найчастіше використовую синтетичні матеріали, тому що, наприклад, натуральний шовк або тафта схильні до частого м’яття. І якщо пошити об’ємну сукню з таких тканин, то це виявиться і дорожче по вартості і не вигідно з практичної точки зору. З натуральних тканин може використовуватися мережива та підкладка з хлопку або фатіну. Також це може застосовуватися і при виборі болеро (накидка на весільну сукню) та пошиття рукавів.

Вибір фати залежить від сукні, від форми та кольору. Для білої сукні або сукні у кольорі айворі (слонова кістка) підійде фата з ідентичним кольором. Якщо сукня пишна то до неї буде личити коротка фата, десь до талії. Якщо сукня із довгим шлейфом так звана модель рибки, то  тут, безумовно, підійде фата довга та вузька, що внизу спадає півколом як сонечко.

Для нареченої просто необхідно визначитися у якому образі вона бажає бути і вже відштовхуючись від цього обирати сукню, фату та аксесуари. До цього ж варто пам’ятати про образ нареченого аби вигляд обох був гармонічним та доповнював загальний вигляд. Я бажаю усім нареченим та чоловікам вдало підбирати весільний одяг та аксесуари, що стане важливою частиною у створенні незабутньої атмосфери и такий визначний день, як весілля!”

автор: Вікторія Петрик

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *