08 серпня відбулось друге заняття у “Школі миру”. Дітвора спільно із волонтерами – викладачами провели цікаво та весело час засвоїла нові знання та отримали багато цікавої та пізнавальної інформації.

У сьогоднішніх заняттях з дітьми взяв також участь голова спільноти святого Егідія в м.Київ, Юрія Ліфансе, який поділився з нами планами по роботі із дітьми ромами їхнім навчальним процесом та перспективами на майбутнє.

– Розкажіть про проект “Школа миру”. В чому його завдання та особливості?

– Цей міжнародний проект який веде наша спільнота він має на меті не тільки навчити писати та читати, але й привити якусь культуру миру для дітей. Тому, що у нашому сучасному світі є занадто багато агресії та занадто багато нерозуміння. Ми навчаємо дітей читати не тільки літературу, а такби мовити читати оточуючий світ у світлі віри. Що кожна людина в цьому світі- це творіння Боже яке повино нести мир.

– Які діти відвідують “Школу миру” і чим вони відрізняються від інших дітей? Які вони мають особливості можливо в характері чи світогляді?

– Декілька років тому у Києві зявився табір ромів в який приїжають люди на заробіток в літній період із Закарпаття. Вони приїздять сюди разом із своїми сім’ями і багато дітей насправді живуть в жахливих умовах на звалищі. Діти та їх батьки живуть просто в шалашах під спекою. Ми із волонтерами намагаємося повернути цим дітям трохи справжнього дитинства яке для наших дітей є нормою. І дякуючи Богу, що промислом його у Києві будується кафедральний собор та уже декілька років функціонує просвітницький центр собору – галерея “Соборна”. Яка стала для нас уже справжнім партнером у проведені спільних благодійних проетів. У нашої команди давно виникло бажання знайти місце де б можна було проводити заняття. І що цікаво так склалось, що ми Божим промислом об’єднались спільно із просвітницьким центром і сьогодні уже проходить друге занняття “Школи миру” під невидимим куполом кафедрального собору України. Ми маємо надію, що кожна дитина яка прийде на заняття отримає максимум знань якими ми можемо поділитися. Маючи приміщення для нас це дуже великий крок в перед. Тому, що ми можемо уже будувати програми, знаходити навчальні матеріали щоб розробити максимально комфортний для дітей навчальний процес. Ромські діти, це діти які щодено переживають дуже складну ситуацію несприйняття суспільством та перебування у певному вакуумі. Ми маємо вкладати в дітей ті знання та моральні чиники з якими ми б хотіли зіштовхнутись через декілька років. Все залежить від кожного з нас!

Для мене і наших волонтерів є дуже символічним, що проект почав активний розвиток саме у кафедральному соборі який з кожним днем стає все ближчим до мрії його засновника Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана) нині почившого, а саме щоб собор став духовним центром для кожного мешканця України. Собор як центр як показник напрямку куди нам рухатись до розвитку на основі божої любові та милосерддя до ближнього. Господь нікого неділить на своїх чи на чужих він посилає сонце і дождь, і на поганих, і на добрих в нашому розумінні. А діти вони небувають погані, діти вони завжди діти! І тут в просвітницькому центрі вони занаходять прихисток і частинку цього тепла та балагодаті Божої. Ми маємо надію, що наша плідна співпраця буде продовжуватись і ще багато проектів спільними зусилями ми організуємо пліч опліч во славу Божу!!!