Діти – наші квіти життя, дар від Бога. Неможливо переоцінити їх значення у нашому житті. Духовно-просвітницький центр Кафедрального собору УПЦ розпочинає новий цикл статей під назвою «Дитина в храмі», за допомогою яких батьки зможуть отримати відповіді на питання щодо виховання дітей у вірі Христовій. Нашу нову рубрику вестиме благочинний Свято-Андріє-Володимирського храму Кафедрального собору, протоієрей Павло Білий. До Вашої уваги – наш перший випуск, присвячений темі: “НЕМОВЛЯ В ХРАМІ”.
– Які перші важливі кроки у духовному житті необхідно зробити новоствореній сім’ї з появою дитини?
– Варто зазначити, що перші кроки мають бути зроблені не тоді, коли дитина з’явилася, а навіть ще тоді, коли майбутні батьки готуються до її зачаття. Адже будь-який позитив чи негатив вже буде відображатися на дитині – який спосіб життя ведуть мама і тато, як вони відносяться до свого внутрішнього світу? Це дуже важливо, тому що потім все це передасться дитині. Коли дитина з’являється, важливо, щоб вона з перших же днів свого життя зростала в атмосфері спокою, любові, взаєморозуміння, адже чим менша дитинка, тим вона більш чутлива до негараздів або навпаки – до гарного мікроклімату, який є в сім’ї. Якщо батьки розуміють всю відповідальність за дитину перед Богом, перед самими собою, і перед цією ж дитиною, то у них автоматично зміниться ставлення і до себе, і одне до одного, і до дитини. Перші кроки? Звісно, ми маємо приносити дитину до Причастя, адже найголовніше, що ми можемо робити в цьому житті – це участь у Таїнствах, спілкування з Богом. Святі отці, наші духівники часто радять, щоб мама, яка більшість часу проводить з дитиною, читала молитви вголос, щоб дитинка також чула ці молитви. Дитина хоч і не розуміє їх, але у підсвідомості ці слова відкладаються, і якщо вони постійно будуть на слуху, дитині й самій буде легше молитися, коли вона досягне відповідного віку. Звичайно, молитва не буде проходити безслідно. Якщо говорити про відвідування храму з дитиною, багато батьків сьогодні практикують приносити дитину вже ближче до Причастя. Але, на мою думку, ідеально, коли дитинка знаходиться на Богослужінні від початку і до кінця, хоч і не свідомо, але вже являючись членом Церкви. Коли ми хрестимо дитинку, вона також не розуміє всіх священнодійств, які відбуваються над нею, але ж ми в повному обсязі виконуємо все, що прописано в канонах Церкви. Тому, якщо підвести підсумок до цього питання, в першу чергу, вдома має бути атмосфера любові, взаєморозуміння, взаємоповаги, батьки мають вести духовне життя, тому що це відчуває дитина. І, звичайно, молитися, разом відвідувати Богослужіння і брати участь у Таїнствах.
– Розкажіть про перше Причастя малюка. Як часто причащати немовлят? Чи повинні батьки причащатися з дитиною разом?
– Перше Причастя малюка зазвичай відбувається, коли в сороковий день мама з немовлям приходить, щоб на нею прочитали молитву входу в храм. Дитинку оцерковлюють, і в той же день на Літургії і причащають. До Причастя немовля мають готуватися батьки, так як дитині ще не потрібно ніякої підготовки. До того ж, у немовляти є режим годування і дитина не дотримується навіть літургічного посту. Тому перше Причастя таке саме, як і друге, і третє для дитини. Святі отці взагалі говорять, що кожна людина має причащатися якомога частіше, це навіть не обговорюється. Головне – якість, а не кількість. Але ми маємо працювати над тим, щоб наша кількість зростала якісно, і якомога достойніше підходити да чаші. А дітки – взагалі ще янголи, вони не мають в собі гріха, тому їх треба причащати хоч і кожного дня, якщо є така нагода і можливість. Але щонеділі – це обов’язок всіх батьків – самим бути на Богослужінні, і звичайно, підносити до Євхаристичної чаші і малюка. Якщо говорити про перших християн, вони обов’язково причащалися щотижня. Зараз якщо ми причащаємося хоча б раз у місяць – це дуже добре. Ми говоримо про немовля, яке потрібно причащати кожної неділі, і якщо мама буде готуватися до Причастя кожного тижня, це буде тільки плюсом. Але ще раз хочу підкреслити, що це повинно бути не кількісно, а якісно. Необов’язково причащатися разом з дитиною. Але на майбутнє, коли діти вже матимуть усвідомлення Таїнства, сповідатимуться, дуже важливо, щоб до цього Таїнства сім’я готувалася разом. Адже духовно і фізично це дуже поєднує сім’ю. Батьки обов’язково мають проконтролювати і допомогти в молитовному правилі дитині, тому що молитовна підготовка до Причастя є важливішою за підготовку постом. Але це ми вже трошки забігли вперед і говоримо про підлітків.
– Чи впливає сповідь батьків та спільне Причастя на сім’ю та її здоров’я? Чи потрібно читати молитви до Причастя немовля? Якщо так, то які?
– Як я щойно сказав, під час Причастя в першу чергу ми об’єднуємося і духовно, і фізично, а це дуже важливо для сім’ї. Церква – це велика сім’я, а якщо сім’я – це мала Церква, то ми також маємо єднатися. Молитов до Причастя немовлят непотрібно читати ніяких. Тому що немає сенсу читати ці молитви; якщо ми звернемо увагу на молитви до Причастя, ми побачимо, що вони мають покаянний характер. Але дитинка ще не усвідомлює своїх вчинків і вважається безгрішною, тому вона ще не має необхідності просити в Бога пробачення за свої гріхи. Єдина молитва – це молитва перед самим Причастям: «Верую, Господи, и исповедую, яко Ты еси Христос, Сын Бога Живаго, пришедый в мир грешныя спасти». Батьки або хресні батьки мають повторювати про себе цю молитву, коли її читає священник, замість дитини. Тут перше слово – «Вірую». Ми підносимо дитину до Причастя в силу нашої віри, тому що дитинка ще не може вірити.
– Якщо в родині є невіруюча людина, яка виступає проти Причастя немовляти, як аргументувати його необхідність? Адже часто в цьому випадку кажуть, що немовлятам неможна вживати вино.
– Важливо зазначити, що Причастя можна пояснити тільки з духовної сторони. Якщо людина невіруюча, бездуховна, то її ніякі аргументи не переконають. Вести дискусію з цією людиною просто немає сенсу. Що стосується вживання вина, то ми знаємо, що ми приймаємо в себе Тіло і Кров Христові, хоча Вони зберігають якості хліба і вина. Тим паче, хто причащав дитину, знає, яка маленька кількість вина їй дається – лише на язичок. Якщо дитинка приймає Кров Христову, вона єднається з Богом. Тому та кількість Крові з якостями вина ніяк не може вплинути на дитячий організм та його фізичний розвиток у негативному плані, а тільки в позитивному. Інше питання – як з цією невіроючою людиною, яка є в сім’ї, уникати конфліктів. Але пояснювати, аргументувати не потрібно. Врешті-решт ми в праві сказати, що це не ваша справа, в цьому питанні ми розберемося самостійно. Якщо це один із подружжя, чоловік чи жінка, то якщо є можливість потрібно робити так, щоб ця людина не знала, куди ми йдемо і навіщо. Але не для того, щоб обманювати, а щоб обрати із двох зол менше. Адже заради миру у сім’ї ми не можемо нехтувати Божими заповідями.
– Якщо виникають сумніви щодо Причастя немовля стосовно зараження дитини інфекцією, адже причащаються багато різних людей, як аргументувати його необхідність?
– Необхідність Причастя має виключати всі сумніви. Ми говоримо про пріоритети. Якщо навіть і є ймовірність підхопити хворобу, ми маємо розуміти, що це буде хвороба фізична, а ми в першу чергу лікуємо душу. Про інфекцію через Причастя взагалі неможна мати навіть думок, тому що Господь Ісус Христос є Лікарем і душі і тіла, якщо Він по словам святих отців являється «всепопаляющим огнем», то яка інфекція може бути? Якщо Він Своїм Тілом і Кров’ю вбиває всіляку духовну інфекцію, то про фізичну інфекцію взагалі не може бути й мови.
– Деякі лікарі застерігають батьків, що хрестик дитині можна одягати тільки після 3 років. Як правильно відповісти в цій ситуації?
– Ми – люди віруючі. В першу чергу віруюча людина має довіряти Богу. І навіть допустити думку, що дитина може задушитися хрестиком – це неправильно. Скільки дітей з самого хрещення постійно мають на собі хрестик, і, слава Богу, не було ще таких випадків. Якщо хрест є зброєю проти диявола, він воскрешає мертвих, здолав смерть, чи може він нести смерть? Це також нонсенс. По вірі вашій вам і буде, це вже питання слабкої віри.
– Мій чоловік іншої віри. Чи можна хрестити немовлят у невінчаному шлюбі?
– Звичайно, можна. У нас зараз дуже розповсюджене таке поняття, як мати-одиначка. Дитина невинна, вона буде відповідати за свої нехороші вчинки, а не за вчинки батьків. Вона є Божим творінням і має право бути охрещена, незалежно від того, у шлюбі чи не в шлюбі вона народилася, чи забороняє батько чи мати. Тим більше, хто вінчався за Радянського союзу? Якщо 10-20 % подружніх пар, то це дуже добре, але ж всіх хрестили. Але в ідеалі, дитина має народжуватись у сім’ї, яка отримала Боже благословіння на свій життєвий шлях разом.
– Члени нашої родини проти того, щоб ми з дітьми ходили до церкви. Кажуть, що ми попросту тратимо час, у зв’язку з чим виникають великі конфлікти. Як правильно поводитись у цій ситуації?
– Як я зазначав вище, доказувати щось невіруючим людям, неможливо. Важко сказати, як поводитися в тій чи іншій ситуації. Мир і любов – це найголовніше, до чого ми прагнемо. Але ми не маємо через примхи своїх близьких порушувати Божі заповіді. Якщо є можливість, ми маємо таємно відвідувати храм. Якщо такої можливості немає, то вже як буде. Покладатися на волю Божу і розуміти, що це такий тяжкий хрест, який Господь поклав на наші плечі, який ми маємо нести безропотно і з вдячністю Богу за можливість спасатися. І стосовно вживання вина, і стосовно інфекційних заражень, і в цій ситуації дуже важливий чинник – особистий приклад. Якщо нас починають ображати, ми маємо своїм прикладом показати, що нам дає віра. По-друге, це посилена молитва за вирішення цього конфлікту й за те, щоб Господь надоумив цих людей, відкрив їм Себе і вони все-таки прийшли до Бога. Господь говорить: «Те, що неможливо у людей, можливо у Бога». І Господь в одну мить може все перемінити, якщо ми будемо твердо вірити. Але не треба зневірятися, якщо чомусь Господь не змінює цього. Мабуть, це корисно і для нас, і для цих людей, за яких ми молимось. Треба уповати на Промисел Божий.
Дарія Кривошея
Якщо Ви – люблячі батьки, які прагнуть духовного розвитку своїм малюкам, ЗАДАВАЙТЕ свої питання за тел: (044) 529 03 59