Часто чоловіки і жінки зокрема, християни вважають, що виконання сімейних обов’язків  – це те, що не потребує схвалення, а певні відхилення при їх здійсненні – негайно привертають увагу, викликають зауваження. Ми живемо в умовах культури, яка орієнтується, на жаль, саме на помилки. Ми прагнемо виправити інших,   виявляючи чужі вади і хибні вчинки (згадаймо про бажання вийняти сучок у брата, забуваючи про колоду у своєму оці). На противагу цьому існує такий підхід, як заохочення,  зорієнтоване не на недоліки, хибні дії,  а на гідність і переваги партнера. Такий підхід і є християнським по духу, коли  пам’ятаємо про глибинний образ Божий і цінність іншої людини, враховуючи недосконалість людської природи. Згідно таких налаштувань подружжя – у  спілкуванні і формуванні стосунків – спирається передусім на сильні сторони своєї пари,  а не акцентує її слабкості, вади характеру. Зазвичай це сприймається іншою людиною як психологічна підтримка, довіра і поліпшує подружні стосунки.  Згідно соціологічних досліджень пари, що часто критикують одне одного розлучаються в 5 разів частіше, ніж ті, що переважно схвалюють партнера, його вчинки.

Галина Іванівна Оніщенко, кандидат психологічних наук, психолог, психотерапевт

Заохочування передбачає вміння ставитися до всього з оптимізмом,  налаштування на найкращий можливий результат або здатність зосереджуватися на позитивному боці ситуації; надихати, продовжувати те, за що взялися, вселяти відвагу чи впевненість. У Першому посланні до солунян(5,11) стверджується: «Утішайте тому один одного, – як і чините ви!». У посланні до євреїв зазначено: «Кожного дня заохочуйте один одного» –  йдеться про захист віруючого від безсердечності. А ще в посланні до євреїв (10,25) сказано: « Не кидаймо збору свого… але заохочуймося».  Це слово означає допомагати комусь, хто б сам занепав духом, підбадьоритися і втриматися на ногах. Згадаймо із приповідок Соломонових: «Туга на серці людини чавить її, добре       ж      слово       її      веселить»         (12,25). 

Кожен із нас  потребує розуміння, довіри, підтримки, схвалення, буває, і підбадьорення. Християни просто покликані  заохочувати інших. Святе Письмо каже, що інші впізнають нас за нашою любов’ю. А одним із проявів любові є заохочувати інших – підтримувати їх, втішати, переконувати, надихати у складних обставинах і навіть у виконанні звичайних життєвих обов’язків. Заохочувати – означає  побачити гідність і важливість свого чоловіка чи дружини, попри те, що він-вона не ідеальні. Приділити увагу, вислухати в разі потреби, не перебиваючи, намагаючись зрозуміти. Коли чоловік чи дружина відчує заохочення, повагу, ствердження позитиву, то намагатиметься зробити все, що в їх силах, щоб виправити ситуацію.  Заохочуючи, ви знаходите щось вартісне там, де інші розчарувалися. Заохочення робить  подружжя сильнішим, зосереджуючись на зусиллях і досягненнях, на тому, що можна       перетворити    на    перевагу.

Заохочення часто пов’язують із похвалою та підтримкою. Однак це дещо більше. Похвалу треба заслужити, часто її отримують за те, що стали у чомусь кращими. А заохочують без особливих причин. Можна просто звернути увагу на те, що інші сприймають, як належне, чи підтвердити те, що інші зауважили, але про що ніколи не подумали б сказати. Хіба важко сердечно подякувати дружині за смачний сніданок, відзначити гарний вигляд, вдалу покупку подружжя, прибиту чоловіком поличку, пригорнути чи просто посміхнутися при зустрічі? Життя наповнюється маленькими щоденними радощами, що живлять стосунки любові,    наші          душі.
Однією з рис характеру, які дають людині здатність заохочувати є делікатність. Ця риса означає, що коли ви виявляєте вразливі, чутливі місця іншої людини, то не поводитися з нею різко, грубо, бездушно. Коли ви виявляєте ніжне чутливе місце у свого подружжя, то радше захищатимете його, ніж наступатимете. Ось як вчинила одна жінка, заохочуючи свого чоловіка, що мав проблеми із зайвою вагою і не завершив освіту. Вона вирішила не критикувати і «пиляти» його, а вчинити      інакше.

Я багато докладала зусиль, щоби готувати смачні страви із низьким вмістом жирів. Робила лише дві порції, аби на столі не було купи їжі, яка тільки й чекає, щоб її з’їли. Підтримала заняття чоловіка у спортзалі, хоча вони і дорого коштували. Він не захоплювався швидкою ходою, але я просила його ходити зі мною на прогулянки, які він називав «любовними прогулянками». З часом ми купили додому  тренажер.  Тепер чоловік виглядає як прекрасний атлет, набрав гарної фізичної форми. Він    мені дуже подобається. Інша зміна пов’язана з освітою чоловіка. Він не зміг отримати повну вищу освіту, тому що робота була приорітетнішою на той час. Коли ми одружилися, він хотів змінити роботу на кращу, але не ризикнув без диплому. Ми розглянули варіант заочного навчання, але спочатку чоловік вважав це непосильним завданням через час і гроші. Після обрахунків, я сказала чоловіку, що при певній економії – це можливо, поки у нас немає дитини. Він записався на програму і я підбадьорювала його протягом року, більше займалася хатньою роботою. Чоловік закінчив вуз із прекрасними показниками, має диплом і – добру роботу. Ми будували майбутнє разом і я в захопленні від результату.
Повчальний приклад жіночої мудрості. Щодо чоловіків, то згадаємо Послання до ефесян (5,25), де зазначено, що чоловік має любити свою дружину так, як Христос любить Церкву (жертовно). Це також означає підбадьорювати і підтримувати її . Кожен чоловік володіє силою, яка значною мірою впливає на потенціал його дружини. У цих словах стільки правди (за опитуванням жінок):Якою б гарною не була жінка, їй все одно щось у собі не подобається. Якою б впевненою жінка не була, її все одно час від часу охоплюватиме відчуття ненадійності. Якої б самореалізації не досягла жінка у своєму покликанні, вона часто роздумуватиме, чи зможе далі розвиватися. Жінки хочуть, щоб їх визнавали та цінували, щоб захоплювалися ними. Крім Бога, ніхто не може зробити так багато для самооцінки жінки, як її чоловік. Дружина перебуває у процесі становлення і   вона стає такою, як  чоловік     про  неї   думає. Наведемо приклад   заохочення      жінки        чоловіком. Він цінує мене! Часто говорить мені, яке велике значення я маю для нього. Він дякує мені за те, що я роблю для нього. Чоловік робить мені компліменти перед іншими людьми, зокрема у присутності наших дітей. Коли він це робить, я відчуваю, що мене цінують і люблять. Він вірить у мене! Визнає мої мрії і вірить, що я можу зробити будь-що з того, до чого покликав мене Бог. Він ніколи не          применшує мою роль як жінки. Підсумок такий –  те, наскільки ви вірите у своїх дружину-чоловіка визначає значною мірою те, якими вони стануть. Якщо хочете позитивних змін у свого подружжя – варто  менше критикувати, сварити чи ображатися, а краще навчитися ефективніше  заохочувати. Заохочення не означає повного пристосування до партнера через відмову від своєї думки, потреб чи перебирання відповідальності за нього. Ні, це просто щоденна праця по живленню подружніх  стосунків саме як дружніх і любовних. В цих стосунках культивується повага, симпатія, делікатність, вдячність. Протиріччя і суперечності не ігноруються чи довго замовчуються. Вони обговорюються належним чином, так, що  жодне з подружжя не відчуває себе відкинутим чи знеціненим.

Виробляються певні домовленості,  проблеми перетворюються в завдання, а пара – в команду, яка їх вирішує.  Існують і певні особливості у заохоченні чоловіками жінок і жінками чоловіків. Про це і про особливості спілкування подружжя, що сприяють міцним і задовільним стосункам можна буде поговорити у наступних публікаціях.

Автор: Онищенко Галина Іванівна, православний психолог,
канд.. психолог. наук, консультант
Православного центру розвитку сім’ї «Сім’я в радість»

Використана  література
1. О. Алєксандер Зенкевич. /Любові треба вчитися. Львів: Свічадо,2009.- 152с.
2. Райт Норман Г. Повірити у свою дружину/Пер. з англ.- Львів: Свічадо, 2014. -168с.
3. Райт Норман Г. Повірити у свого чоловіка. /Пер. з англ.- Львів: Свічадо, 2014. -168с.

***

Психологічна служба Православного центру розвитку сім’ї «Сім’я в радість» створено з метою організації психологічної підтримки, консультування та психотерапії  за участю православних психологів.

Православний психолог допоможе вам:

• Дізнатись більше про таланти і здібності своєї дитини;
• Будувати гармонічні стосунки в сім’ї;
• Працювати над своїми слабкими рисами характеру та глибше готуватись до сповіді;
• Долати конфлікти;
• Будувати довірливі стосунки з дітьми;
• Сприяти покращенню навичок виховання та батьківства;
• Пережити травму та горе;
• Долати залежність
• Проявляти любов та турботу до ближніх та ін..

Форми роботи психологічної служби:  індивідуальні консультації, сімейні консультації; психологічні групи;  семінари, тренінги.

Запис на консультацію: (044) 529 03 59, semya.vradost@gmail.com