Звичай поминати покійних за трапезою на Українській землі відомий з давніх-давен. Кожна православна людина знає, що життя людської душі не кінчається зі смертю тіла. Багато хто на власному досвіді знає, що душевне тепло дорогої людини і після її кончини зігрівають серце. Оскільки поминки — це свого роду милостиня для всіх присутніх, поминальний стіл завжди простий, на нього не подають особливо вишуканих страв. Така строгість відповідає строгості моментові, адже поминальна трапеза влаштовується не для усолодження черева, а для духовного спілкування заради пам’яті про покійного.

23 листопада родина Кафедрального собору УПЦ об’єдналась навколо спільної болючої події, поминання відійшовшого до Господа Блаженнішого Митрополита Володимира(Сабодана). Силами громади, ктиторів та прихожан було організовано поминальну трапезу. Долучитись до такої благої справи могли усі охочі. Особливу увагу до цього дня приділив колектив вокальної та народної пісні “Соборний благовіст”. Протягом останніх декількох місяців учасники колективу вивчали особливий жанр вокального співу, а саме псальми.

В рамках заходу прозвучали старовинні псальми “Святий Боже, Святий Крепкий, буду помирати”, “Сидять люди за столами”, які занурюють слухачів до роздумів, що всі ми не вічні, а вічна лише душа.