У Солом’янському благочинні Київської єпархії триває фотовиставка «Наш Афон». У бібліотеці з питань мистецтв ім. М. Бажана, де презентовано проект, ми поспілкувалися з людиною, яка неодноразово бувала на Афоні та знає про нього майже все – директором Паломницького Центру УПЦ Володимиром Теліженком.

Володимире Івановичу, які завдання проекту «Наш Афон», на Ваш погляд?

Я думаю, що окрім очевидного завдання показати людям плани, світлини іншого життя, життя, якого 99% людей взагалі ніколи не бачили, є ще інша ціль. Через ці світлини, як мені здається, пробиває сяйво іншого світу. Звичайно, в повній мірі людина може його побачити за двох умов: створивши передумови у своєму серці і доторкнутися до цього сяйва, вже маючи якийсь свій досвід. Але навіть ці світлини у простому сьогоденному житті афонських ченців є луною луни того життя, яке вони там ведуть. Я думаю, що це неочевидна ціль, яка, можливо, більш глибока і важлива, ніж та, яка лежить на поверхні.

Який Ваш погляд на виставку як людини, яка бувала на Афоні?

Я побачив тут багато того, чого не бачив ніколи (посміхається). Власне, це і є феномен світлин. По-перше бачиш іншими очима – тобто очима фотохудожника, по-друге, бачиш те, куди дуже часто не можеш сам потрапити. Я і сам отримую від цієї виставки дуже велику користь.

Що Вас найбільше вразило на Афоні?

Люди. Моє велике переконання, я завжди буду це говорити, що у кожній країні, у кожному історичному та духовно важливому місці важливо не каміння, навіть не храми, а ті люди, які зберігають ту традицію, у лоні якої народилися ці храми, ікони, святині. І люди, які населяють Святу гору Афон, є тими, хто безперестану цю традицію доносить до нас.

Які Ваші побажання команді проекту «Наш Афон»?

Я б хотів би, щоб він не закінчувався. Якщо озирнутися поглядом на цілі, завдання цього конкретного проекту, про які ми говорили, але взагалі й інших подібних проектів, то це – доторкнутися душі людини, дати їй можливість подумати про інший, паралельний, так би мовити, світ. Тому хотілося б, щоб цей проект перейшов, можливо, в якийсь інший – наприклад, наш український Афон – Києво-Печерська Лавра.

 Бесіду вела Дарія Кривошея