У суботу, 26 березня, відбулось відкриття передпасхального сезону з писанкарства, який вже декілька років проходить під час Великого посту, в стінах просвітницького центру кафедрального собору УПЦ (галерея “Соборна”). Під час Великого посту під керівництвом народної майстрині Лесі Якимівної Рудської, кожен охочий може навчитися тонкощам цього унікального мистецтва. На «писанкарів» чекало феєричне різноманіття фарб, візерунків, символів та разом із цим – спільні на всіх спокій та умиротворення.
Писанкарство – один із найцінніших різновидів українського декоративного розпису. На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в Х-ХІІІ ст. Зазвичай писанки традиційно виготовляють навесні, перед Великоднем, малювали їх сільські дівчата й жінки, монастирські ченці й іконописці, міські панночки, пекарі… Тому й техніка декорування різнилася. На селі яйця фарбували в один колір, інколи продряпували візерунки, орнаментували воском і фарбували у кілька кольорів, тоді як у місті вдавалися до різних штучних способів – наклеювали шматки кольорового паперу, фольги, тканини, нитки тощо.
Наші предки були мудрими. І тому змогли поєднати Християнство як ідею спасіння душі від мороку з найсвітлішими образами минулого. Так виникла писанка – символ нового життя, воскресіння Бога, і відродження природи. Відтоді кожне творіння писанки, – ніби пробудження-перетворення засніженої, замерзлої землі в яскраву, весняну та радісну.
“Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова “писати”, тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним зооморфним (риби, птахи,звірі), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Це одна із стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру. Українська писанка – символ багатогранності нашої культури. Дійсно, що ще так милує око, як не розмаїття орнаментальних мотивів та буяння насичених фарб великодніх писанок? Даруючи на Великдень одне одному ці яскраві писанки, з їх допомогою ми висловлюємо любов до ближнього та наші найтепліші побажання рідним людям. Писанкарство – старовинне мистецтво наших предків. Наприклад, тепер перед тим, як братися малювати воском, люди наводять лінії олівцем. Колись на це час не витрачали. Щоб вийшла гарна писанка, брали яйце з білою шкаралупою, знежирювали оцтом, фарби наливали у глиняні глечики, які довше тримають тепло й бралися малювати з хорошим настроєм.У давнину писанка була оберегом та мала обрядове значення. Сьогодні вивчення писанкарства важливе для збереження наших коренів, нашого духовного спадку.” – зауважила народноа майстриня Леся Якимівна.
Усім здається, що процес створення писанки дуже складний. Насправді це не так, головне – знати послідовність дій і мати хороший настрій. Сьогодні на заняттях побували діти разом із батьками, якими опікується просвітницький цетнтр в рамках напрямку роботи з сім’єю ПЦРС “Сім’я в радість” в тому числі діти з багатодітних родин, діти вихованці недільної школи “Соборна” та діти з особливими потребами. Учасники майстер-класу з писанкарства дізналися про зміст закодованих символів, пізнали особливості розпису та навчалися розписувати писанки, використовуючи традиційні орнаменти української землі.
Доречі під час кожного майстер – класу проводиться конкурс на “Кращу писанку” на переможців чекає сюрприз по завершенні сезону!
