28 лютого, у неділю коли церква згадує Притчу про блудного сина в просвітницькому центрі КС УПЦ, галереї “Соборна”, відбулась лекція – бесіда з тлумачення священного Письма в рамках проекту “Перші кроки в храмі” для дорослих. Сюжет цієї притчі у символічній формі ілюструє взаємовідносини між людиною та Богом. Син спочатку відходить, а потім повертається до батька, ніби людина повертається до свого небесного Отця Бога. Необхідно пам’ятати, що Бог любить кожну людину саме такою, якою вона є.
У цьому році з благословення ректора Київської Духовної Семінарії і Академії, керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського і Броварського Антонія студенти семінарії долучаються до місіонерських проектів галереї “Соборна”. Так, протягом навчання у семінарії студенти мають можливість проводити місіонерську роботу як серед дітей так і дорослих та на практиці робити перші кроки в пастирському служінні.
“Пастирське служіння – це один із видів служіння людини Богу. По праву цей вид служіння рахується одним із найважчих. Якщо на служіння пастиря дивитися очима простої пересічної людини, то можна подумати, що важким у цьому служінні є те, що клірику потрібно вистоювати втомлюючі, і довгі по своїй тривалості служби. Але якщо подивитися на цей вид служіння самому священнику, то найважчим є те, що будь – якому клірику потрібно повністю, і майже завжди жертвувати собою, в служінні Богу і людям. Саме цього можна навчитися, у КДАІС, а також отримати повну богословську освіту. Але навчаючись у семінарії, ми маємо змогу вивчити теоретично, все що потрібно для священницького служіння, але на практиці ці всі знання ми можемо примінити уже на приході, або на недільних школах, для дорослих, або для дітей. В просвітницькому центрі кафедрального собору (галерея “Соборна”) функціонує багато напрямків і втому числі духовно – просвітницький. Діють декілька недільних шкіл. Щонеділі проводяться відкритті лекції для дорослих людей з Закону Божого – “Перших кроків в храмі” . Сьогодні я мав чудову нагоду провести лекцію на тему: «Євангельська притча про блудного сина». Так як це була моя перша лекція, я був приємно вражений, як слухачі уважно слухали лекцію, і на мою думку кожен почув для себе саме те, що необхідно.” – студент КДАіС, Богдан Присяжнюк.
У нашому повсякденному житті дуже часто трапляється так, що батьки бувають невдоволені своїми дітьми, вважають, що діти займаються не тим, чим потрібно, не слухаються, не проявляють достатньо уваги і піклування. Так, діти повинні бути слухняними і турбуватися про батьків. Так, батьки несуть відповідальність за своїх дітей і в деяких випадках повинні втручатися, у життя дітей, щоб з висоти свого життєвого досвіду вказати їм на те, чого вони, через свою незрілість, не бачать. Але батькам не потрібно забувати, що їх дитина – вільна особистість, яка має право вільно вибирати свій шлях, формувати свої інтереси, коло друзів.
Любов не повинна переростати в насилля над особистістю. Часто мати тримає дитину в строгості, позбавляє її розваг, контролює коло її спілкування, забороняє зустрічатися з тими чи іншими друзями. Трапляється, що через моральні переконання віруючі батьки забороняють дітям дивитися телевізор, ходити в кіно, гуляти на вулиці. При цьому вони не завжди можуть пояснити, в чому зміст такого утримання, не дають дітям позитивного наповнення життя, а лише забороняють ті або інші речі. Варто пам’ятати, що жодна заборона чи обмеження не може стати стержнем духовного життя. І лише до якогось моменту дитина терпить, а потім раптом, досягнувши певного віку, скидає з себе це ярмо нав’язливості, і що саме страшне відбувається в цьому випадку – разом з ним втрачає і віру. У свою чергу і молодим людям варто пам’ятати заповідь, в якій Господь каже, що необхідною умовою нашого добробуту і земного довголіття є шанування батьків, яке звісно ж неможливе без послуху їм. Не слід забувати про їх життєвий досвід, а найбільше про те, що не один батько і не одна мати не бажають своїм дітям нічого, крім добра.
