Місіонерсько-просвітницька діяльність серед нечуючих людей в Україні впевненими кроками йде по шляху розвитку, і прикладом цього є відкриття по Україні нових громад для нечуючих людей. Цими днями віра стала доступнішою для глухих і на Закарпатті, в Мукачівській єпархії. 16 листопада у Свято-Покровському храмі, що в селі Ільниця Іршавського району, була звершена літургія для нечуючих людей, переклад якої здійснював семінарист Київської духовної семінарії, викладач недільної школи «Чути серцем» м.Київ, Тарас Шелельо.
Усі нечуючі, що прийшли на ранкове богослужіння, були дуже вдячні за надану їм можливість не лише помолитися зрозумілою для них мовою, але й за пояснення богослужіння жестовою мовою. Люди висловлюють щиру вдячність правлячому архієрею владиці Феодору, священикам Свято-Покровського храму та сурдоперекладачу, а також сподіваються, що подібні богослужіння проводитимуться якомога частіше.
Тарас Шелельо – студент-семінарист, який проявив бажання послужити особливим людям під час навчання в семінарії, з благословіння ректора митр.Антонія ще займається волонтерством, перекладає Богослужіння, допомагає у недільній школі «Чути серцем», приймає участь у різних благодійних акціях.
– Тарасе, ви робите перші кроки у служінні на ниві просвітництва серед нечуючих людей. Що вас на це наштовхнуло?
– У семінарії я почав вивчати предмет «Основи жестової мови», на якому викладач Анна Андріївна Блощинська багато розповідала про місіонерсько-просвітницьку роботу в Україні та за її межами серед людей з вадами слуху. Ми усім класом ходили на богослужіння із сурдоперекладом. З часом я почав приходити на богослужіння в громаду нечуючих, щоб допомагати з перекладом на жестову мову. Викладач Анна Андріївна запропонувала мені та ще декільком студентам перекладати молитви «На всяку потребу». Першою молитвою стала молитва «Про мир в Україні», яку благословив митр. Онуфрій. Її спеціально адаптували під нечуючих людей та записали відеомолитвослов. Ця діяльність настільки мене захопила, що я зрозумів, що мені б хотілося в цьому напрямку розвиватись, бути корисним у процесах просвітництва для глухих людей в Україні. А в травні цього року Київська духовна семінарія разом із Вознесеньскою єпархією організувала перший всеукраїнський фестиваль нечуючої молоді «Первомайські зустрічі». Адміністрація семінарії залучала до участі у фестивалі студентів, і мене також. На цьому заході я мав нагоду ближче познайомтися з проблемами нечуючих людей, а також мав гарну можливість попрактикуватися у жестовій мові.
– Чи важко вам поєднувати навчання у КДС із місіонерсько-просвітницькою діяльністю?
– Я вважаю, що кожен священник – це не лише людина, яка служить літургію, – це місіонер, який веде свою паству до Бога. Адже про це і говорить Спаситель в Євангілії:«Тож йдіть і навчіть всі народи…»(МК.16:15). Так само й семінарист приходить до семінарії для того, щоб не просто на письмі вчити закони, але й виконувати їх. Цього вчить нас Господь: знати закони- це дуже мало, потрібно виконувати їх. Для занять з нечуючими людьми дійсно інколи не вистачає часу, адже у семінарії багато навчання й різних послухів. Але є бажання, є благословення ректора митр. Антонія та проректорів на співпрацю КДАіС і недільної школи для дітей з вадами слуху та мовлення «Чути серцем». Я кожної неділі прихожу до недільної школи; моє завдання там — працювати з батьками особливих дітей, навчати їх жестовій мові, проводити бесіди. Вони мені задають питання щодо православної віри. Буває так,що до Лаври приїжджають нечуючі паломники з інших міст, і тоді ми з Анною Андріївною перекладаємо богослужіння. Також я проводив екскурсію по Лаврі по благословенню проректора о. Сергія Ющіка. А найбільшою радістю для мене стало те, що я зміг у своєму рідному краї – в Мукачівській єпархії – здійснити переклад Божественної літургії на жестову мову. Прийшли мої нечуючі односельчани, змогли помолитися та зрозуміти, що відбувається за богослужінням. Я дуже вдячний моєму викладачеві Анні Андріївні Блощинській та адміністрації семінарії за можливість приймати участь у такій добрій справі, як служіння людям з особливими потребами. Розумію, що займатись з глухими людьми насправді нелегко, але я впевнений, що із допомогою Господа в своєму житті зможу багато чого зробити для нечуючих людей.
На фестивалі православної нечуючої молоді «Первомайскі зустрічі»
Свято-Троїцький, Іонинський монастир м.Київ
«Покровськи ігри 2015» Школа-інтернат №6 м.Київ
Форум православної нечуючої молоді галерея «Соборна» (просвітницький центр кафедрального собору УПЦ)
автор: Олена Полякова
Джерело: http://prav-gluhie.church.ua