Свято-Покровський Голосіївський монастир – одне з найважливіших святих місць Києва перлина православ’я, де постійно возноситься молитва. Це свята обітель, що з давніх часів пов’язана із життям митрополитів, старців та Христа ради юродивих,  місце улюблене і дорослими і малими.

Голосіївський монастир сьогодні – куточок раю на землі, куди приїжджають і старі і малі з різних куточків світу.  Храми та будівлі монастиря виросли за десять років та прикрашають землю, єднаючи її з небом. Тут щодня служать Божественну літургію, а в неділю за благословенням настоятеля правиться чотири літургії. Один раз побувавши в цьому святому місці, з’являється бажання повернутися сюди, дізнатись більше про життя монастиря.

Така чудова можливість з’явилася у групи дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей, якими опікується Православний центр розвитку сім’ї «Сім’я в радість».  25 червня наша группа відвідала Голосіївський монастир та по-новому відкрила для себе улюблену обитель.

Дружня зустріч

Перші, хто нас зустрів були свічниці та рибки. У церковній лавці, біля монастирських воріт, можна подати записки, придбати свічки  та рідкісні акафісти й книги, а також милуватися акваріумом. Поки дорослі подавали записки, діти не могли намилуватися золотими рибками.

З благословення настоятеля Голосіївського монастиря архімандрита Ісаакія нас привітно зустрів ієродиякон Нікодим, який  з любов’ю та максимально доступно для дітей розповідав про історію монастиря, його святині та традиції. Разом з отцем Нікодимом ми дізнавалися про  життя обителі, крокували монастирськими стежками, відвідували цікаві місця.  Розповідь отця Нікодима торкалася сердець дітей та дорослих. А дізнались ми багато цікавого та нового.

Свято-Покровський Голосіївський монастир – улюблене місце митрополитів

Заснував обитель святитель Петро Могила, митрополит Київський та Галицький (1596-1647).   У 1686 році він збудував тут храм на честь покровителя свого роду святого Іоанна Сочавського. При ньому було насаджено сад та рощу та всю територію обнесено огорожею.

З того часу це місце особливо люблять митрополити. Саме тут була літня резиденція митрополитів, які в затишному місці могли більше зосередитись на молитві.

Святитель Філарет (Амфітеатров)  (1779-1857) , очолюючи Київську кафедру полюбив Голосіївську пустинь та сприяв розвитку монастиря. За його правління монастир став називатися Свято-Покровським,  було зведено митрополичий будинок з домовим храмом      на честь преподобного Іоанна Многострадального, Свято-Покровський храм та господарські споруди лоя потреб монастиря. Тут  святитель Філарет  17 років поспіль жив з ранньої весни по пізню осінь  разом зі своїм духівником ієросхімомонахом Парфенієм (Краснопевцевим).  Саме тут в Голосіївському монастирі святитель Філарет проливав сльози молитви  у храмах та в лісі, куди він виходив для молитви.  Саме тут святитель Філарет з любов’ю приймав монахів, семінаристів, всіх, хто потребував його духовної поради, ще при житті святителя почитала як старця. Саме тут він міг зосередитись на молитві за весь народ та світ. Тепер всі, хто ступають на територію монастиря, незримо стикаються з життям святителя Філарета.

Святі старці Голосіївскої обителі

Знаходячись під куполом храму на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело», ми познайомились із  життям святого преподобного Олексія Голосіївського. Народився маленький Володимир (так звали святого в миру)в перший день Пасхи.

Першими словами в його житті були «Воістину Воскресе!», до 13 років хлопчик не розмовляв.  Чудо зцілення хлопчика від німоти сталося саме тут в Голосіївській пустині за молитовної участі святителя Філарета (Амфітеатрова), який опікувався сім’єю Володимира та запросив на вечірнє богослужіння в свій домовий храм.

Після молитви святитель Філарет звернувся до отрока із словами «Христос Воскресе!» і на третій раз святого привітання хлопчик відповів «Воістину Воскресе!».   Після того, як хлопчик осиротів, його віддали на виховання у Києво-Печерську Лавру, піклувався про нього сам Владика Філарет та його святий духівник старець Парфеній. Згодом прийнявши монашество з ім’ям Олексія  святий 58 років провів у монастирських стінах, 20 з них – в Голосіївській пустині. Його особливим послухом було духівництво. За порадами старця в стіни Голосіївського монастиря звертались митрополити й ігумени, дворяни й простий народ, всім він находив час, для всіх був батьком і порадником, молитвеником і старцем.

Сьогодні щодня зранку монахи служать молебень святому преподобному Олексію Голосіївському перед його святими мощами, які знаходяться в храмі, та беруть його святе благословення на кожен день. Ми теж з молитвою вклонилися преподобному Олексію Голосіївскому.

В храмі на честь ікони Божої матері перебувають чудотворні ікони Божої Матері «Спорительниця хлібів», «Плачуча»,  до яких ми з молитвою приклалися.   Біля мощей святого преподобного Олексія Голосіївського є старовинна ікона «Спаситель с предстоящими», яка поступово обновляється.  Цей святий образ особливо почитається вірянами, за роки його обретіння лік Спасителя та святих стає світлішим.

З життям святого преподобного Парфенія Голосіївського ми познайомились на монастирському кладовищі. «Особлива честь – бути похованим на монастирському кладовищі. Адже тут постійно возноситься молитва, служиться Божественна Літургія», – зауважив ієродиякон Нікодим. Святий преподобний Парфеній був старцем, більше всього в житті полюбляв молитву, знав Псалтир на пам’ять та до кінця свого життя звершав її щодня. Будучи ієромонахом носив ім’я Пафнутій та був духівником Києво-Печерської Лаври, потім прийнявши велику схиму з ім’ям Парфеній завторив вікно своєї келії іконою Божої Матері та не раз сподобився відіння Пречистої Богородиці, про яке мало кому розповідав. Його святі мощі знаходяться під спудом.

Сюди на кладовище Голосіївського монастиря заходять паломники вклонитися святому преподобному Парфенію та всім спочилим. На Голосіївському кладовищі поховані і святі, і міряни, і ті, хто трудилися в святій обітелі, допомагали монастирю, несли тут монашеських послух. Тут на кладовищі спочиває монахиня Людмила, якій ще при житті монахиня Аліпія сказала: «Будемо лежати поруч». Пророцтво здійснилось, мощі матінки Аліпії знаходяться тут в  святій обітелі.

Монахиня Аліпія стариця та друг людей

Матінка Аліпія продовжувала подвиг Голосіївських святих. Про життя матінки Аліпії розповів нам ієродиякон Нікодим.   Ми дізнались,  про те, що матінка Аліпія прийняла монашество в  Києво-Печерській Лаврі. Жила там три роки ночами молилася у дуплі сторічної ліпи. Стариця прийняла на себе подвиг юродства, жила аскетично, постувала, молилася, мало спала, в основному в день, а ночі присвячувала молитві.  Матінка молилася за тих, хто до неї приходив та вішала собі на шию ключі, за кожного кого вимолювала. В кінці життя кількість ключів склалися в вериги.  За подвиги Господь послав матінці Аліпії благодатні дари: прозорливості, молитви, зцілення, дар любові.

Вона приймала людей, молилася за них та Господь по її молитвам дарував зцілення від ховороб, устрій в життєвих обставинах. Багато кому з нинішнього духовенства монахиня Аліпія передбачила майбутній шлях священника.

Матінка Аліпія предбачала катастрофу в Чернобилі та здійснила молитвенний подвиг, обходячи Київ з молитвою, в руках її був мішок камінців.

Монахиню Аліпію почитали старицею при житті, після її смерті здійснилося багато чудес, що описані в книзі про її життя, свідчення її допомоги постійно поповнюються. Преставилася вона 30 жовтня 1986 року . Спочатку люди йшли помолитися на її могилі на Лісовому кладовищі та отримували втішення. У 2006 році її останки були перенесені в Голосіївський монастир, улюблене місце стариці, де вона прожила останні роки життя. Під час внесення честних останків матінки Аліпії до храму на честь ікони Божої Матері «Живоносне джерело» , на небі з’явився хрест у вигляді хмари. Щороку 30 жовтня сотні тисяч людей приходять вшанувати її пам’ять, подякувати за допомогу, помолитися і монастир наповнюється пасхальною радістю.  Щодня сотні паломників приходять помолитися біля надгробія матінки Аліпії, пишуть записки з проханнями, служать паніхіди та отримують відповіді на свої прохання. Ми теж вклонилися матінці Аліпії, ієродиякон Нікодим помазав нас маслом від лампади, що теплиться біля надгробія правдениці.

В гостях у Православного центра прикладних мистецтв імені преп. Іоанна Дамаскіна

Голосіївський монастир сьогодні особливо піклується про молодь. Для нашої групи було відкрито двері центра прикладних мистецтв, де навчаються юнаки. Вступити на навчання можна після 9 класу та обрати  для себе професію: художник – іконописець; столяр, верстатник деревообробних верстатів; кухар, кондитер,  пекар;       кравець,    закрійник.

Сьогодні монастир створив унікальний навчальний заклад, де дають якісну освіту, піклуються про підготовку молоді до життя, духовне та естетичне виховання.  Для студентів організовуються екскурсії та паломництва, вони співають у хорі, зустрічаються з видатними людьми, живуть цікавим життям та привчаються до праці.

Нам пощастило потрапити до учбових класів різних напрямів. Ми були у іконописній та швейних майстернях. Юнаки вивчають основи живопису, а потім переходять до професійного навчання іконопису. Вони беруть участь у виставках, пишуть свої перші ікони тут, а потім можуть присвятити своє життя створенню ікон, розпису храмів.  У швейній майстерні ми побачили, як хлопці навчаються шити постіль, халати, костюми. Вони при нас і кроїли, і прасували, і шили.

Нас запросили і до спортивної зали, де студенти центру займаються  на уроках фізичного виховання та у вільний час. Діти відразу спробували різні снаряди і вже бажали тут залишитися.

Ми познайомились з умовами проживання студентів, побували в урочистій концертній залі та навіть завітали на іспит майбутніх кухарів.  Хлопці приготували закуски, перші, други страви та солодке. Влітку вони мають можливість працювати кухарями в ресторанах на кафе Києва.

Такі хлопці мають справу в руках, вміюють працювати та зможуть реалізувати сеье в майбутньому. А ще ми побачили корпуси центру та монастиря, які активно будуються і раділи, що монастир розвивається.

Дітям і дорослим надзвичайно сподобалось в Голосіївському монастирі.

«Мені тут дуже сподобалось, затишно, квітнуть троянди. Ми були тут, але сьогодні я дуже багато дізналась про життя Голосіївських святих. Вразили умови навчання та проживання  для юнаків».

Валерія Прокопенко

“Я щоразу радію, коли сюди приходжу. Ми з подругою раніше гуляли тут з колясками, коли ростили дітей. Так відродився монастир, зберігається молитовний дух, тут завжди раді дітям, і ми любимо бувати тут сім’єю. Сьогодні дізнались нове про святині монастиря. А училище вразило, хлопці вміють робити такі гарні ліжка з дерева, шиють, пишуть ікони, відчувається, що ними тут займаються, вкладають в них душу.”

Любов Чухрій, мама семи дітей

«Мені тут дуже сподобалось, а особливо спортивна зала та спортивний майданчик. Мабуть, кращий в Києві. Обов’язково ще прийду сюди з сім’єю».

Ярослав Кушнерчук.

“Вдячні за допомогу в організації паломництва наміснику Голосіївського Свято-Покровського монастиря архімандриту Ісаакію, директору Православного центру прикладних мистецтв імені преп.Іоанна Дамаскіна Сергію Миколайовичу Сологубу, ієродиякону Нікодиму…”

Більш детальну інформацію про Голосіївський монастир ви можете знайти тут: www.goloseevo.com.ua

А ми залюбки ще не раз сюди повернемось для ознайомлення із життям обителі та молитви. Якщо у Вас виникло бажання приєднатися до нас детальніше: (044)529 03 59

Іванна Братусь