З наближенням свята Пасхи все більше і більше людей долучаються до великодніх традицій українського народу завдяки майстер-класам з писанкарства у галереї «Соборна». Під час Великого посту під керівництвом народної майстрині Лесі Рудської кожен охочий може навчитися тонкощам цього унікального мистецтва.

Цієї суботи у майстер-класі взяли участь вихованці Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями Подільського району.  

Масове розписування великодніх яєць в Україні існувало протягом століть. У XIX ст. писанкарство у різних художніх варіантах побутувало на всій території України, про що свідчать давні колекції українських писанок у музеях Києва, Лубен, Львова, Кракова, Варшави, Брно. Найдавніші писанки зберігаються у фондах Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України і походять зі сіл Острів (1882 р., Львівщина), Слобідка (1891 р., Поділля) та ін.

Своєрідні місцеві відміни писанкарства існували і на початку XX ст. Розрізняють писанки Подніпров’я, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Бойківщини, Гуцульщини, Лемківщини тощо. На Слобожанщині й Покутті поширені крапанки, на Бойківщині й Лемківщині — так звані шпилькові писанки й крапанки.

Зазвичай писанки виготовляли навесні, перед Великоднем, малювали їх сільські дівчата й жінки, монастирські ченці й іконописці, міські панночки, пекарі… Тому й техніка декорування різнилася. На селі яйця фарбували в один колір, інколи продряпували візерунки, орнаментували воском і фарбували у кілька кольорів, тоді як у місті вдавалися до різних штучних способів — наклеювали шматки кольорового паперу, фольги, тканини, нитки тощо. Писанки переважно виготовляли для себе, як великодній дарунок ближнім і лише зрідка – для продажу на ярмарку.

Наступної суботи, 4 квітня, відбудеться останній майстер-клас з писанкарства цього року. Тож не пропустіть можливості навчитися цьому дивному народному мистецтву.

Запис за тел.: (044) 529 03 59