Сповідь – одне з головних Таїнств Церкви, покликане примирити людину з Богом. Кожен дорослий християнин намагається якомога ретельніше підготуватися до цього Таїнства, перевірити свою совість та вчинки. А як пояснити значення сповіді дітям? У третьому випуску рубрики “Дитина в храмі” благочинний Андріє-Володимирського храму Кафедрального собору протоієрей Павло Білий допоміг нам розібратися у темі дитячої сповіді.
– З чого складається сповідь для дитини?
Дитяча сповідь складається з того самого, що й сповідь для дорослих – з називання своїх гріхів і щирого бажання розкаятися в них, тобто виправитися і змінити своє життя. Але, звичайно, дитина кається не в таких гріхах, які роблять дорослі, але сенс один і той самий: осмислення та сповідування своїх гріхів. Людина признає ті чи інші вчинки недобрими, негативними, які йдуть врозріз із Законом Божим. І хоче позбутися цих звичок, з якими, можливо, комфортно жити, але вони заважають духовному розвитку, що полягає в тому, щоб кожна людина максимально наближалася до Бога.
– В якому віці відбувається перша сповідь? Як правильно дитині розповісти про це? Які найголовніші моменти?
За канонами Церкви перша сповідь відбувається з семи років. Кожна дитина – це особистість, і до кожної дитини має бути індивідуальний підхід. Батьки, хресні батьки, священик мають дитині допомогти в цьому. Пояснити дитині, що таке гріх, що є добре і що погано, щоб у дитини вже було поняття добра і зла. Пояснити, що таке совість, тому що в дитини вона вже діє, говорить у душі. Потрібно наголосити на таких моментах. Ніколи не треба говорити дитині, що вона має сказати на сповіді. Дитина має сама усвідомити, що вона зробила правильно, а що – ні.
– Яка роль духівника для дитини? В якому віці він повинен бути?
Протоієрей Павло Білий
Духівник має бути у людини протягом усього життя – з дитинства і до самої старості. У наш час далеко не всі мають духівників, обмежуються читанням святих отців, літератури, яка містить в собі якісь настанови. Але одна справа – це читати літературу, інша – коли ти спілкуєшся з людиною віч-на-віч. Наприклад, людина може взяти медичний посібник і сама себе лікувати. Але інша справа, якщо вона піде до лікаря. Тому дуже бажано, щоб духівник був.
Для діток духівник має бути духовним авторитетом, своїм прикладом показувати, як треба любити Бога, як люблячи Його, ми маємо виконувати заповіді, які Він нам залишив. Духівник має бути у дитини з народження. Хоча до семи років вона не несе відповідальності за свої вчинки, але все одно батьки вже говорять: «Ти тут неправильно зробив, тут – молодець, так треба завжди робити». Так і духівник. Коли дитинка буде з маленького віку спілкуватися з духівником, то в подальшому житті їй буде набагато легше. Тому духівник у дитини вже може бути з того віку, коли вона вже щось розуміє.
– Чи може дитина вирішувати, в якого священика вона буде сповідатися?
Звичайно, може. Батьки можуть щось підказувати, але якщо дитині подобається той чи інший священик, вона має сама вирішувати. У Святому Письмі сказано, що ми маємо обирати духівників по духу. Комусь потрібен строгий духівник, комусь більш лояльний, терплячий. Дитина буде тягнутися до того священика, з яким їй буде комфортно.
– Як донести до дитини правильне розуміння сповіді та причастя? Чому у чаші вино та хліб, а дорослі кажуть, що то Тіло Христове?
Мабуть, ми, дорослі, й самі не розуміємо, що значать для нас ці Таїнства. І в першу чергу ми маємо пояснювати це собі, наближуватися до розуміння, що ми дійсно приймаємо Тіло і Кров Христові. Ми маємо приступати до Чаші зі священним трепетом, з благоговінням, зі страхом Божим, з вірою. Як священик у молитві говорить: «Со страхом Божиим и верою приступите». Це найголовніше.
Звичайно, ми маємо пояснювати дітям, що на Літургії під час благословіння священиком хліба й вина, вони перетворюються у Тіло і Кров Господню, зберігаючи якості хліба і вина. Але ці пояснення мають передаватися на духовному рівні. Наскільки будуть духовніші батьки, наскільки благоговійніше вони будуть ставитися до цього, настільки й діти, дивлячись на батьків, будуть серйозніше, більш усвідомлено сприймати Святе Причастя.
Так само і сповідь. Як ми будемо підходити до Таїнства Сповіді, так і діти будуть бачити і розуміти, як треба каятися. Тим більше духівник на сповіді підкаже основні моменти.
– Чи повинні діти писати записки підготовки до сповіді? І чи повинні батьки допомагати готуватись до сповіді? Адже дитина може посоромитися батьків і не очистити душу в покаянні перед священиком на сповіді.
Записки на сповіді – це для нашої зручності. Коли людина приходить на сповідь, вона розгублюється, соромиться, і під час хвилювання, відразу забуває всі ті моменти, які вона хотіла сказати. Тому нормальною практикою є записування гріхів. Якщо діти знають, що можуть щось забути, також можуть записати. Батьки повинні допомагати дітям готуватися до сповіді, але ця допомога полягає в тому, щоб пояснити дитині, наскільки важливо відкрити душу перед Богом, Який Сам приймає сповідь у людини. Той страх, сором і являється спокутуванням своїх гріхів. Гріхи відпускаються Божою милістю, але коли людина не звершує ніяких зусиль, ніякої внутрішньої роботи над собою, це не правильно.
Деколи приходять дітки зовсім маленькі – сім-вісім років, і сповідаються в таких гріхах, що просто диву даєшся. Звичайно, дитина не сама до цього дійшла. Тому батьки не мають втручатися в перелік гріхів, а виховати дитину так, щоб вона розуміла, що на сповіді не можна чогось утаїти, чогось не сказати. А далі – це свобода дитини, яку не порушує навіть Сам Господь.
– З якого віку дитина повинна читати духовну літературу? З чого починати?
Чим раніше дитина почне читати духовну літературу, тим краще для неї і для батьків. Зараз у нас дуже широкий асортимент духовної літератури. Але з того різноманіття треба дуже обережно обирати літературу для своїх діток. Тому що є багато негативного, непотрібного, неістинного. Є класичний підхід – Біблія для дітей, оповідання, казки на православну тематику, просто добрі казки народів світу, де добро перемагає зло, де висміюється неправда, боязливість, нечесність, зрада, і навпаки вихваляється хоробрість, доброта, чесність, честь, справедливість. Це також виховує душу дитини.
Також є допоміжна література для самих батьків, що може дуже допомогти у вихованні дітей. Це релігійна література, яку написали для нас святі отці, священики, богослови, і наші сучасники, і ті, які жили набагато раніше. Є дуже гарна література радянського періоду. Такі відомі педагоги, як Антон Макаренко, Василь Сухомлинський просто не могли бути невіруючими людьми. Те, як вони ставилися до людей, до оточуючого світу, ті старання, які вони вкладали у виховання дітей, свідчать про те, що ці люди дійсно були віруючими. Просто в той період заборонялося говорити про Бога.
– Як допомогти дитині усвідомити свої гріхи? Щоб вона на сповіді каялась у власних, а не розповідала про чужі вчинки?
Все залежить від власного прикладу, від того, яка атмосфера буде царити в сім’ї. Якщо дитина прокидається і засинає під осуд родичів, знайомих, друзів, політиків, то звичайно, й дитина буде так себе вести. Ми допоможемо дитині, якщо ми будемо читати правильну літературу, вести з дітьми правильну роботу в духовному напрямку. Треба бути творчою людиною і до процесу виховання ставитися творчо. Зацікавити дитину робити добрі справи. Але не торгуватися, не казати «Допоможи бабусі по господарству, а я тобі дозволю одну годину пограти в комп’ютерну гру». Так буде виховуватись споживацьке ставлення, а пояснювати: «Сину, чи доню, іди бабусі допоможи, адже вона така старенька, їй так тяжко. Яка вона буде рада, коли ти прийдеш». Тоді дитина буде навертатися на правильний шлях. Якщо дитина не хоче цього робити, тоді ми маємо говорити, що Бог не любить свавільних дітей. Що нам говорить П’ята заповідь? «Шануй батька та матір твою, і буде тобі добре, і довголітнім будеш на землі». Важливо уважно відноситися до власного духовного життя і духовного життя дитини та не пропускати ніяких дрібних моментів. З цього буде формуватися усвідомлення добрих чи поганих вчинків.
– Як правильно поводитись дитині після причастя? Чи можна грати в ігри, дивитись телевізор?
Це залежить від темпераменту дитини. Є діти рухливі, які не можуть і в храмі спокійно вистояти. Головне, щоб ми привили це розуміння, що таке сповідь, що таке Причастя, що таке служба, що таке гріх, що таке добра справа. Не тільки після Причастя, – ми завжди маємо поводитись по совісті, щоб не виходити за межі християнського етикету. Не треба дітей осмикувати, головне, щоб дитина знала, що потрібно поводитися по-християнськи.
А якщо дитина хоче гратися чи подивитися телевізор, то, будь ласка, хай дивиться. Якщо дитина прийде і почне грати в шахи або якісь розвиваючі ігри, то в цьому нічого поганого немає. Головне, щоб це не шкодило її духовному розвитку. Ми не маємо відгородитися від світу. Але треба відсторонитися від того негативу, який є в цьому світі і намагатися своїм добром, любов’ю перетворити його на позитив. Тоді все в нас вийде і ми будемо справжніми дітьми Божими.
Підготувала Дарія Кривошея