Нещодавно ми розпочали нову рубрику «Дитина в храмі», покликану допомагати люблячим батькам у духовному вихованні дітей. Наш другий випуск присвячений чи не найважливішим людям у духовному житті кожної людини – хресним батькам. На Ваші запитання відповідає благочинний Свято-Андріє-Володимирського храму Кафедрального собору УПЦ протоієрей Павло Білий.

Звідки прийшло поняття про хресних батьків?

Насправді дуже важко відслідкувати, коли саме в Церкві з’явилося це поняття. Але у Святому Письмі, а саме у Діяннях святих апостолів, розповідається, як апостол Петро охрестив усе сімейство римського сотника Корнілія. Звичайно, що сімейство це – і діти, і мабуть, онуки, якщо вони вже були. Коли апостол Павло, знаходячись в темниці зі своїм сподвижником Силою опівночі молилися, їх молитва була почута – стався землетрус, всі двері цієї в’язниці відчинилися і ці узи, в яких знаходилися всі в’язні, ослабли – написано: і “пали з рук і ніг” в’язнів. Головний страж, побачивши, що двері темниці відкриті, хотів позбавити себе життя: взявся за меч, але апостол Павло одразу звернувся до нього і сказав, щоб він не робив собі нічого поганого, адже всі вони тут, на місці. Як описує апостол Лука, який писав діяння, що цей стражник узяв апостола Павла і Силу і увів до себе в будинок, омив їхні рани і, коли все його сімейство було настановлене у християнській вірі, вони прийняли хрещення. Звичайно, ми також можемо припускати, що там були й маленькі діти. Взагалі, одне з апостольських правил нам говорить: якщо людина хвора і їй відняло мову, вона не може сама за себе відповісти, то такій людині, хоч вона й доросла, потрібен «восприемник», тобто хресний чи хресна, які будуть свідчити замість нього, підтверджувати віру цієї людини. Цю ситуацію можна також віднести до немовлят, які ще не можуть самі за себе свідомо свідчити. Христос говорив, кожна людина має народитися і від води і Духа. В Євангелії від Марка Христос також говорить своїм учням, що, якщо людина повірить і хреститься, то вона може знайти спасіння, знайти Життя вічне. А якщо людина не вірить, вона, звичайно, і не охреститься, і йде в муки вічні. У Церкві є постанова, що ми хрестимо і немовлят, щоб вони також були повноцінними членами Церкви, щоб вони мали часточку в Царстві Небесному. Є багато спірних питань з цього приводу, тому що в протестанських церквах не хрестять немовлят, але це вже дещо інша тема.

Якщо резюмувати, то перші згадки про хрещення немовлят зроблені Трутиліаном у ІІ столітті, а на Карфагенських соборах у ІІІ столітті також були спірні питання стосовно цього питання. Отже, й інститут хресних батьків, «восприемников», як вони називаються на церковнослов’янській мові, з’являється приблизно в цей час. Хресні батьки були також і в дорослих людей. Общини поповнювалися новоприбувшими людьми, які тільки наверталися до віри, і, звичайно, їх хрестили не одразу, а тільки після того, як вони проходили курс катехізації. Дивилися на духовне життя людини, як вона зростала у вірі, і тільки тоді над такою людиною здійснювали Таїнство хрещення. На зорі християнства функція хресних для дорослих людей була важливішою не після хрещення, як зараз, а до хрещення – максимально наставити людину, донести до неї доктрини християнської віри.

Які найголовніші критерії та вимоги при виборі хресних батьків?

Хресні батьки мають бути православними християнами не просто за релігійною приналежністю. Які не просто знають про Православ’я теоретично, але не на практиці. Церква не сміє називати таких людей християнами в повному розумінні цього слова. Ми маємо бути християнами за своїм життям, а не за назвою. Тому хресні батьки, в першу чергу, мають бути людьми віруючими, які ведуть духовне життя, знаходяться у Євхаристичній єдності з Церквою. Не просто прийшов, свічечку поставив, «Отче наш» біля ікони прочитав, помолився в церкві, розвернувся і пішов. А щоб дійсно ці люди регулярно приступали до Таїнства покаяння, і, звичайно, до головного Таїнства Церкви – Святої Евхаристії, Святого Причастя. Це буде свідчити про їх належність до Церкви. Треба обирати батьків за їх моральними критеріями, які б відповідали церковному життю, щоб ця людина була благочестива. Багато з нас, християн, причащаємося і зовні ніби живемо церковним життям, але не завжди наш внутрішній світ відповідає нашій зовнішній поведінці в храмі. Тому потрібно звертати увагу й на те, щоб людина жила за тими правилами, які вона сповідує, в які вона вірить і про які розповідає іншим.

Скільки повинно бути хресних батьків? Ми зіштовхнулись із ситуацією, що є і чотири, і шість чоловік. Чи правильно це?

Я хочу сказати, що є навіть і десять і більше пар на Західній Україні, саме в Закарпатті. Це практика взагалі ніяким чином не виправдана. В древній Церкві був один хресний – чоловік або жінка. Він обирався за статтю дитини: якщо це хлопчик, то брали чоловіка, якщо дівчинка – жінку. Це робилося з благочестивих міркувань, щоб нікого не вводити у зніяковілість, адже у давньохристиянських общинах, коли хрестили дорослих, їх повністю занурювали у воду. Зараз, як правило, беруть двох хресних – хресного батька і хресну маму. Але хрещення може звершуватися при одному восприємнику.

Мабуть, це неправильно, коли чотири, п’ять пар хресних. Але це допустимо, якщо ці люди дійсно будуть відповідати своєму призначенню і будуть виконувати всі функції, які виконують хресні. Якщо набрати 10-12 чоловік, щоб просто рахувалося, що вони є, це зовсім непотрібно.

Якими є обов’язки хресних батьків? Як помічники у родині, які першочергові завдання вони повинні виконувати?

Протоієрей Павло Білий

Першочергове завдання хресних батьків – навертати дитину до Православної віри. Це найголовніше. Важливо підкреслити, що хресні батьки самі мають жити церковним, духовним життям, адже якщо людина не живе цим життям, в неї немає уявлення про це, то що ж вона може розповісти, чому може навчити своїх похресників – тих людей, за яких вона перед Богом несе відповідальність? Хресні батьки мають приводити дитину на Причастя, мають допомагати батькам у вихованні дитини, в першу чергу, у духовному вихованні. Розповідати про Бога, про Церкву, закладати в дитинку моральні чесноти, розповідати, що таке добре, а що – погано. Раніше на хресних батьків покладалася відповідальність за дитину, опікунство: якщо дитина залишалася сиротою, відповідальними за її матеріальне благополуччя були хресні батьки. Цієї традиції вже немає в наш час, зараз хресні батьки мають духовно опікуватися дитиною і прикладати максимум зусиль, щоб вона виросла справжньою віруючою православною людиною.

Як правильно обрати ім’я дитині?

Зараз ми не прив’язуємося до календаря, місяцеслова, як це було раніше. Це було правильно, дитинці давалося ім’я того святого, в день пам’яті якого вона народилася, або ж найближчий після дня народження. Раніше це навіть не обговорювалося, але зараз уже немає таких чітких правил, за якими б дитині давалося ім’я. І батьки на свій розсуд, на свою симпатію обирають ім’я . Головне, щоб це ім’я було у наших православних святцях. Часто дітям дають імена, які не мають святих – Аліса, Сніжана. Дитина залишається без небесного покровителя. Приходиться охрещувати дитину православним ім’ям, але воно не буде використовуватись у житті. Але насправді ім’я – це те, яке дається при хрещенні. Бувають такі випадки, коли людина не знає, як її звуть в хрещенні. Коли ми підходимо до Таїнств, і в церковній записці, і на Таїнстві Сповіді, і на Таїнстві Причастя, і в інших церковних священнодійствах, ми маємо знати своє церковне ім’я і користуватися саме ним. Тому дуже важиво обрати ім’я дитині саме з тих, які є в церковних святцях.

Чи повинні хресні батьки відвідувати Богослужіння та причащатися разом із похресниками? Якщо так, то як часто?

Ми вже говорили вище, що – це прямий обов’язок хресних батьків, причащатися не тільки з дитиною, і не стільки заради дитини, а скільки заради свого спасіння, для Життя Вічного, для єднання з Богом. Це справжнє духовне життя буде служити прикладом для дитини. Сильно впливатиме на дитинку в позитивному плані, якщо батьки, підносячи її до Святої Чаші, будуть і самі причащатися Святих Таїн Христових. Як часто – це визначає духівник хресного батька чи матері, в залежності від того, на якому духовному етапі розвитку знаходиться один з хресних батьків.

Як правильно давати «запивку» немовляті? Я зіштовхнулася з тим, що після Причастя немовлятам не дають «запивку». Чи правильно це?

Запивку немовлятам дають. Якщо це зовсім маленька дитинка, то пустушку мокають в запивку і дають дитинці. Якщо дитина більш доросла, то можна обережно давати запивку з чашки. Але важливо, щоб дитина запила, тому що у діток може потекти слинка, і ми, коли даємо запивку, не можемо бути впевнені на 100%, що не буде такої ситуації. Тому перестрахуватися ми маємо.

Як поступити, коли пропонують стати хресним батьком? Кажуть, що відмовлятися неможна. Чи правда це?

У моєму житті була ситуація, коли я відмовився. Так, у народі говорять, що не можна від Христа відмовлятися, але, знову ж таки, повернемось до обов’язків хресних батьків. Якщо нас розділяє п’ятсот чи тисяча кілометрів, я можу бути повноцінним хресним батьком? Звичайно, що ні. Добре, якщо батьки дитини на своєму місці в православному розумінні, якщо вони будуть заміщувати хресних батьків. Але все одно це неправильно – похрестити і поїхати, приїжджати раз на рік. Так не вийде виконувати функції, які на нас покладені. Хоча в наш час вистачає видів зв’язку – і телефони не є проблемою, і в скайпі можна спілкуватися, і переписуватися в соціальних мережах… Але це ніколи не замінить живого спілкування і живого прикладу. Тому якщо людина не впевнена, що вона зможе повноцінно виконувати свій обов’язок як хресного, то краще відмовитися. Інша справа, якщо після хрещення люди мають змінити постійне місце проживання. Тоді хресні батьки мають компенсувати це молитвою за своїх похресників.

Чи можуть чоловік і жінка, які перебувають у шлюбі, бути хресними батьками одній дитині?

Ні, не можуть чоловік і жінка бути хресними батьками. Тому що це вже духовна спорідненість, і їх фізична близькість не те, що перешкоджає, у нас в Православній Церкві це не прийнято.

Нашій доньці 14 років, вона хрещена в іншій Православній церкві (УПЦ КП). Ми з батьком хочемо, щоб вона перехрестилась в Українській Православній Церкві. Як нам правильно вчинити? Чи вона сама для себе повинна вирішити?

14 років – це ще й не доросла, але вже й не маленька дитина, і за церковними канонами вже несе відповідальність за свої вчинки. Питання неоднозначне, немає одного підходу до таких випадків. Але в будь-якому разі, якщо вона вже хрещена, не треба перехрещуватись. Ми знаємо, що ні одна з 16 помісних Православних Церков світу не визнає таку церковну організацію, як Українська Православна Церква Київського Патріархату як канонічну. Тому ті священнодійства, які були звершені над цією дитиною не є канонічними і не мають благодаті. Тому потрібно просто похреститися. Але в такому віці для підлітка важливо, щоб перед Таїнством хрещення були проведені катехізаторські бесіди. І батьки хресні мають знати, що таке Бог, любов до Бога і до ближнього, добро і зло, гріх, Церква, Таїнство Причастя і Покаяння, Таїнство Хрещення, до якого безпосередньо й будуть готувати цю людину. Щоб у неї було поняття, і щоб вона усвідомлювала, що їй це потрібно. Звичайно, не без допомоги батьків. Але в 14 років вже й не зовсім й потрібні хресні батьки. Хоча це індивідуально – в залежності від розвитку дитини, її ставлення до життя. Може вона в 14 років ще мислить як в 7, а в 7 людина може мислити, як в 20. Все це потрібно враховувати і дивитись по ситуації.

Підготувала Дарія Кривошея