Цієї неділі після Божественної Літургії на всіх вірян храму Всіх святих як завжди чекав запашний та солодкий чай, який з молитвою та любов’ю готують наші матінки-помічниці. Більшість учасниць цього волонтерського проекту – люди старшого віку з багатим життєвим досвідом. Але сьогодні ми познайомимо Вас з однією з наймолодших учасниць проекту «Матінки-помічниці» Іриною Стахів.
Ірина Стахів, учасниця проекту «Матінки-помічниці»:
Я родом з Івано-Франківської області. Приїхавши сюди навчатися, я не була православною людиною. Потім познайомилася з одним молодим чоловіком, який сповідував Православ’я. Він і привів мене до православної віри, і я вже 6 років ходжу сюди. Спочатку я молилася у Києво-Печерській Лаврі, а одного разу зайшла в храм Всіх святих на території будівництва Кафедрального собору, і мені сподобалося. Так як жила недалечко від храму, почала ходити сюди.
Щосуботи приходила на молебні святим Петру і Февронії, у галереї «Соборна» відвідувала зустрічі «Як створити міцну сім’ю». Так я познайомилася з куратором Православного центру розвитку сім’ї «Сім’я в радість» Іванною Братусь, яка запросила мене допомогти. Тепер постійно, коли потрібна моя підтримка, допомагаю готувати і роздавати чай після Літургії.
Хоч я і наймолодша серед учасниць проекту, я люблю і поважаю цей колектив, тут не відчувається особливої різниці у віці. Ніхто не ставиться до мене зверхньо. Всі розуміють, що я молодша, і допомагають, навчають чомусь новому. Всі матінки-помічниці дуже щирі та добрі, мабуть саме тому вони тут.
Мені дуже подобається служити у цьому святому місці. По-перше, це спілкування, ти бачиш віддяку від людей. Ми частуємо всіх елементарним чаєм і хлібом, а люди з такою щирістю дякують, мені стає дуже приємно й більше нічого не треба. Настільки отримуєш задоволення, що воно замінює багато земних благ.
Для мене волонтерство – це дорогоцінна можливість виконати Божу заповідь про любов до ближнього. В наш час дуже багато самотніх і стражденних людей. Мені подобається, що можна хоч якусь долю внести, хоч якось полегшити та прикрасити їхнє життя, зробити його більш цікавішим, допомогти в чомусь. Хоч мінімальна допомога, але інколи вона дуже потрібна.
Ми з подругою також допомагаємо старенькій матінці Лілії, яка, на жаль, вже не піднімається з постелі, також я ходила до дитячого будинку, щоб підтримати діток.
Сподіваюся й надалі допомагати, докладати зусиль для служіння ближнім. А там, як Бог управить, так і буде.
Фоторепортаж – Дарія Кривошея
