У галереї “Соборна” триває виставка до річниці Хрещення Київської Русі “Сила духу у вірі нашій”. Серед великої кількості прекрасних робіт харківських художників відразу привертає увагу портрет дорогої та любимої всіми нами людини – Блаженнішого Митрополита Володимира. В цей час, коли Свята Церква молитовно вшановує пам’ять Блаженнішого Владики з нагоди 40 днів з дня його спочинку, ми поспілкувалися з художницею, яка змогла написати один з найкращих портретів Предстоятеля.
Жанно Олександрівно, як виникла ідея написати портрет Блаженнішого Митрополита Володимира?
Ідея виникла у Іванни Братусь, яка працює в галереї «Соборна». Вона допомогла мені провести виставку в галереї «Печерській». Відповідно до цієї виставки потрібні були роботи, які б відповідали релігійній тематиці. Побачивши мої картини, Іванна запропонувала мені намалювати портрет Блаженнішого Митрополита Володимира. На що я відповіла, що чисто професійно я можу це зробити, але мені дуже важко на це посягнути, адже це непересічна людина, мені було важко на це зважитися. Потім ми попросили благословіння у святих отців, і вже тоді я приступила до роботи над цією картиною. Вперше вона була представлена у 2011 році на моїй виставці в галереї «Печерській».
Розкажіть, будь ласка, детальніше про картину.
Ця картина написана гармонійно в плані живопису. Писала я її з фотографії. Мені важко було знайти такий образ, де Митрополит Володимир, скажімо так, виглядав схожим на себе і щоб вийшла гарна картина відповідно композиції та інших художніх вимог. В галереї «Соборній» я придбала декілька фотографій Митрополита Володимира. Серед них були і ті, на яких він знаходився в Єрусалимі, і в полі біля пшениці та багато інших. Мій зір спинився саме на цій. Потім я зробила маленький ескіз. Всі кольори, які на фотографії, були гармонізовані, і художники, які дивилися на цю картину, погодилися з тим, що картина якісна. Вона цінна не лише тим, що на ній портрет відомої та дуже шанованої людини, але й також має й художню цінність.
Чи виникали цікаві випадки, під час роботи над портретом?
Я писала цей портрет недовго. Так як я працюю викладачем, у мене влітку завжди відпочинок. З перервою на відпустку я впоралася всього за півтора місяця. Для такої великої роботи це зовсім короткий термін. Кожна людина дуже дивується, коли бачить цю роботу. Це відчуття мені передається, дуже приємно, що людям подобається і мені вдалося зробити те, що хотілося.
Мені навіть приснився сон, ніби я йду по Києво-Печерській Лаврі і більше нікого немає біля Успенського собору, тільки Блаженніший Володимир. Він спізнюється, і я. Він підійшов до мене і сказав: «Я тебе благословляю».
Що Вам дала робота над цією картиною?
Я віруюча людина. І я з повагою та благоговінням приступила до цієї роботи, старалася докласти всіх зусиль і використати всі знання, які я отримала в художній студії протягом 10 років. Я писала портрет з відчуттям глибокої поваги до цієї людини. Ця робота дала мені дуже великий крок вперед у професійному плані, тому що це моя найкраща і найвідоміша робота.
Мій вчитель, якого я дуже поважаю – Святослав Святославович Брахнов, який мене навчав, дуже критично відноситься до робіт своїх учнів. Коли я принесла цей портрет, хвилювалася, але він був настільки задоволений і вражений, та не міг зрозуміти, під яким натхненням в мене це вийшло. Я думаю, це з Божою допомогою, Господь Бог сподобив і портрет вдався.
Чи бачив Блаженніший Владика Володимир Ваші роботи?
Ми з Іванною думали про це, хотіли зустрітися з Блаженнішим Митрополитом і подарувати йому цей портрет. Але на той час так вийшло, що він дуже захворів, почалися операції. Я сподіваюся, що він бачив портрет у книзі «Священный образ Тавриды», де картина опублікована разом з вступним словом Предстоятеля.
Яку роль відіграв Блаженніший Митрополит Володимир у Вашому житті?
Я нерідко буваю на Богослужіннях у Лаврі – і на Пасху, і на інші свята. Тому, звичайно, я бачила його дуже-дуже часто. Але особистого спілкування у нас не виходило, і тоді мені навіть не спадало на думку відволікати його. Я розумію цю величину: ніби я знаходжуся на землі, а це – якась зірка в небі.
Всі, хто бачив цей портрет, не залишився байдужим, він справляє враження. Його і в книзі надрукували, і він зайняв перше місце в Міжнародному конкурсі живопису. На цей час це моя найвдаліша робота.
За що Ви цінували Предстоятеля?
Я бачила документальні фільми про Блаженнішого Володимира і мене дуже вразила історія його життя. Це дуже талановита і творча людина, добра, відповідальна. Дуже шкода, що його вже з нами немає, і що йому довелося пройти такий важкий шлях у житті. Портрет, який я написала, буде якраз нагадуванням про таку видатну людину. Люди будуть дивитися і згадувати його добрим словом.
Як би Ви охарактеризували виставку «Сила духу у вірі нашій»?
На виставці представлені роботи на релігійну тему, на тему Православ’я. Всі роботи гарні, добрі, спрямовані на те, щоб в душі людини пробудити добрі почуття. Мені здається, що будь-яка людина, яка прийде на цю виставку, залишиться з чистим серцем, гарним настроєм, світлим приємним відчуттям.
Ці роботи будуть надихати на добрі справи, особливо в цей складний час, в який ми живемо. Ми всі повинні молитися і просити Господа Бога, щоб був мир на нашій землі, щоб у нас все владналося. Будь-яка картина може пробуджувати різні почуття, і якщо художник добрий і хоче нести це добро людям, то, звичайно, це не може не отримати відгук у серцях людей. Таких художників я дуже поважаю і ціную, бажаю їм творчої наснаги і всього найкращого, щоб було більше прихильників такого мистецтва.
Досьє: Жанна Рудницька
Понад 10 років навчалася малюнку і живопису в художній студії при Союзі художників України в класі Святослава Брахнова. Працює викладачем фізики у Національному авіаційному університеті, але продовжує займатися художньою діяльністю. Персональні виставки: Центральний будинок художника – 2009 р., банк “Інтеграл” – 2009 р., Національний авіаційний університет – 2010 р., Культурологічний центр “Галерея Печерська” – 2011 р. «Прагну підвищення своєї майстерності, весь час йти вперед, щоб мої роботи були професійними і подобалися будь-якій людині. В мене є мета і я до неї йду».
Бесіду вела Дарія Кривошея