Щастя – поняття надзвичайно багатогранне і, мабуть, у кожного воно своє: хтось знаходить себе в улюбленій роботі, для когось це – велика та дружна сім’ я. Дуже рідко, але буває, коли людині таланить у всьому: на робочому місці – займатися справою, котра до душі, а вдома знаходити підтримку рідних людей, турботу та розуміння. І тоді розумієш, що насправді для щастя потрібно не так уже й багато: головне – іти життєвою стежиною, керуючись не чужими ідеями, а власними морально-етичними переконаннями, закладеними у сім’ї.

Майже три роки як працює волонтерсько – благодійний проект допомоги ближнім “Матінки – помічниці”. Це не просто волонтерський рух, це свого роду “сім’я”. Переважна більшість волонтерів – це люди старшого віку, які мають суттєвий багаж знань і можуть  якнайкраще зорганізуватися у вирішенні того чи іншого питання. Волонтерська робота допомагає людям досягти більшого впливу на власне життя. Допомагаючи іншим, вони стають упевненими у своїх силах, здібностях, опановують нові навички та встановлюють нові соціальні зв’язки. Також волонтерство дає змогу людині знайти себе та привнести у своє життя ті цінності та звички, які дозволять їй мати здорове, продуктивне й насичене життя, тим більше у старшому віці.

Іванченко Світлана Вікторівна

Іванченко Світлана Вікторівна: Ми, “матінки – помічниці”, належимо до тих людей, котрі допомагають і намагаються допомогти по-справжньому! Деякі з людей виховані добрими та чуйними, деякі — поганими та егоїстичними. Це не закладено у генах, а набувається з часом. Усі ми виховувались на казках, фільмах та книгах, в яких добро перемагає зло, але хтось перестає в це вірити. Кожній людині варто іноді замислюватись, що ж для нього головне: добро чи зло? Чому вона допомагає або не допомагає близьким? Як ставиться до благодійності? 

Доброта — це стан душі, а не хімічні процеси в організмі. Є така приказка «Хто допомагає людям, у того і свої бажання збуваються». Доброта – це любов, уміння прощати, повага. Доброта — це щедрість, терпіння, вірність, вдячність і ще велика кількість інших почуттів.

Терещенко Любов Філімонівна

Терещенко Любов Філімонівна: Приблизно більше двох років тому, коли я була у пошуку можливості реалізувати себе як волонтер, випадково дізналась про кафедральний собор. Добре пам’ятаю перші збори: нас зібрала Ксенія в галереї “Соборній” і розказала, що діє проект допомоги  ближнім під назвою “Матінки – помічниці”. На мою думку, головне пам’ятати, якщо робити добро, в першу чергу на краще змінюється сама людина. Сьогодні ми збираємо речі, продукти  харчування та роздаємо їх в малозабезпечені багатодітні сім’ї, також щонеділі по черзі варимо запашний чай та пригощаємо по закінченні Літургії, прихожанам храму на честь “Всіх святих”… Я дякую Богові за можливість хочаб трішечки, але бути корисною на цьому світі. Волонтером може стати будь-хто, але людина повинна бути готова до труднощів…