“Вшанувати пам’ять свого наставника, духовного батька…”

IMG_8197Щоб вшанувати пам’ять свого наставника, духовного батька 5 липня 2016р.  до другої річниці від дня смерті Блаженнішого Митрополита Володимира (Сабодана) спільними зусилями духівника Фонду Пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира, колективу просвітницького центру КС УПЦ (галерея “Соборна”) та волонтерів було організовано панахиду за спочилим Блаженнішим Митрополитом Володимиром та благодійний поминальний обід для переселенців зі Сходу України і нужденних киян, а також відбулось відкриття фотовиставки «Донбас у серці Блаженнішого Митрополита Володимира».

Два роки тому на 79 році життя Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан) відійшов до Господа після тривалої і виснажливої хвороби.

IMG_8109Власним прикладом він закликав до життя за заповідями Господніми, до милосердя і доброчинності, примирення та злагоди. Митрополит Володимир був видатним ієрархом, якого добре знали і цінували у всьому православному світі.

Блаженніший вчив боголюбивому, благочестивому життю словом, а ще більше своїм прикладом. Це була дуже терпляча, смиренна та кротка людина. Блаженніший був духовним батьком мільйонів православних вірних та людина, яка впродовж усього життя щиросердно любила кожен куточок нашої землі.

Спільна заупокійна молитва за Блаженнішого Владику об’єднала більше двохсот людей, його духовних чад, для яких він був справжнім пастирем добрим та мудрим духовним наставником.

IMG_8214

Поминальний захід розпочався з заупокійної літії, яку очолив митрополит Переяслав – Хмельницький та Вишневський, Олександр (Драбинко).

Йому співслужили голова парафіяльної ради кафедрального собору УПЦ. єпископ Бородянський, Варсонофій, прот. Георгій Коваленко, прот. Олександр Маринченко, прот. Олександр Пчельніков, прот.Андрій Дудченко та протодиякон Ростислав Воробій.

IMG_8243

Віряни, на обличчях яких можна було побачити сльози та які з любов’ю возносили гарячі молитви до Господа за дорогого владику.

IMG_8245

У заході також взяли участь вимушені переселенці з Донечини.

IMG_8226

Усі гості заходу отримали пам’ятні подарунки від Митрополита Переяслав – Хмельницького і Вишневського, Олександра (духівника Фонду Пам’яті Блаженнішого Митрополита Володимира).

IMG_8338

Поминальну трапезу розпочали з молитви за упокій та поминального колива.Зерна, на основі яких готують кутю, є символом воскресіння. Христос, розповідаючи про майбутнє воскресіння з мертвих, привів у приклад зерно: «Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів» (Ін.12,24). Мед, родзинки в куті символізують райську насолоду. Взагалі фрукти нагадують про райські плоди, якими Бог обдарував людину.

IMG_8403

Вже вкотре співорганізатором поминального обіду для стала кейтерингова компанія партнер просвітницького центру – ресторан «Харчевня» на колесах. Стараннями директора даного ресторану Тетяни Ястребової та її колективу учасники благодійного обіду змогли поласувати смачним частуванням. Поминки – це свого роду милостиня для всіх присутніх, адже поминальна трапеза влаштовується не для усолодження черева, а для духовного спілкування заради пам’яті про покійного.

Після соборної молитви  відбулось відкриття фотовиставки «Донбас у серці Блаженнішого Митрополита Володимира».

IMG_8267

За часи свого Предстоятельського служіння, Блаженніший Митрополит Володимир не тільки з батьківською увагою ставився до Донеччини, але й відіграв визначну роль у відродженні та розвитку Православія у цьому регіоні.

Під час одного з архіпастирських візитів на Донецьку землю, в інтервью місцевим журналістам, він сказав ключову фразу, яка слушно визначила його ставлення до цієї частини України: «Донецька єпархія не боїться експерементувати!». І це був не просто погляд збоку. З благословення Митрополита Володимира, у регіоні відбулося чимало фундаментальних реформ, що перетворили Донеччину у потужний центр духовності на Сході України, з двома ефективно діючими єпархіями: Донецькою та Горлівською. За активної беспосередньої участі Предстоятеля, Українська Православна Церква отримала третю Лавру – Святогірську, а віруючі регіону – цілий сонм молитовних заступників і покровителів, в особі преподобних отців Святогірських. Блаженніший Митрополит Володимир регулярно відвідував Донецьку і Горлівську єпархії – освячував нові храми, очолював урочисті заходи, важливі для цих регіонів, усіляко підтримував духовенство та віруючих і спілкувався з місцевою владою.

Особистість Блаженнішого Митрополита Володимира, як визначного миротворца XXI століття, об’єднувала навколо себе і тих, і інших. Його чекали і були раді бачити. Для зустрічі з ним, разом збиралися навіть ті, хто у повсякденному житті були опонентами. Саме тому, на богослужіння, які очолював Архіпастир, завжди збиралася велика кількість віруючих із донецьких міст, в тому числі: Донецьк, Горлівка, Слов’янськ, Святогірськ, а також селищь Микільське та Піски.

Фотографії, зроблені під час архіпастирських візитів саме в ці населенні пункти, і представлені в експозиції «Донбас у серці Блаженнішого Митрополита Володимира».

IMG_8166Під час трапези із пастирським словом до присутніх звернувся співорганізатор поминального обіду митрополит Переяслав – Хмельницький та Вишневський, Олександ (Драбинко): – “Дорогі брати та сестри, Блаженніший Владика став і залишиться обличчям Української Православної Церкви в усьому світі. За роки його Предстоятельства виросло нове покоління, яке не пам’ятає своєї Церкви без нього. Живим словом, сповненим духовною мудрістю та художніми образами, він торкався самої душі людини, спонукаючи її переглянути своє життя та намагатися йти у слід за Христом. Золотим правилом Його Блаженства були слова: нічого для себе не просити і ні від чого не відмовлятися. Це дійсно вершина християнського смирення і послуху – задовольнятися тим, що маєш, іти туди, де ти потрібен, і робите те, що необхідно. І сьогодні ці слова звучать як заповіт всім вірним Української Православної Церкви. Споглядаючи життєвий шлях нашого Блаженнішого Господина і Отця, будемо, за словами апостола Павла, наслідувати його вірі (див. Євр. 13:7). І краща данина пам’яті Блаженнішому митрополиту Володимиру – вчитися тій увазі до людей, терпінню і любові, якими він згуртовував усіх навколо себе. З блаженною кончиною Митрополита Володимира боголюбивий український народ отримав того, хто невпинно молитиметься за Україну і за всіх нас.

IMG_252834Організатори висловлють сердечну подяку усім хто в цей день долучився до проведення поминального заходу. “Ми маємо надію, що всі наші спільні труди на сьогоднішній поминальній трапезі, станут свідченнями мудрого пастирського виховання, Блаженнішим митрополитом Володимиром його духовних чад, перед Богом. Сьогодні ми згадували скільки цікавих подій, божим промислом нам довелось прожити дякуючи Блаженнішому. Яка він був добра та мудра людина дуже скромна, але якраз ці якості були його могутністю. Стоячи біля нього мимоволі ловиш себе на думці, що потрібно ставати кращим. Він був живим прикладом для наслідування. Його погляд завжди покривав таким умиротворенням. Галерея “Соборна” мала за честь приймати Блаженнішого багато раз офіційно, під час проведення масових заходів, а неофіційно ще частіше. Ми у своїй діяльності щоденно намагаємось реалізувати його бажання та мрію. Щоб православна людина не розділяла своє життя у “миру” та у храмі. Щоб духовне зростання у кожної людини було на першому місці, а не матеріальне. Я дякую усім волонтерам та співорганізаторам за можливість спільними зусилями організувати поминальний захід. Нехай Божа ласка та благодать незалишає вас ніколи, та сторицею ваше милосердя і любов, повернуться до вас.” Ксенія Зозуля, керівник просвітницького центру кафедрального собору УПЦ (організатор поминального заходу).

Поминальний захід завершився, але люди ще довго нерозходилися. Світлий образ Блаженнішого митрополита Володимира, який віддав все своє життя, все своє здоров’я за те, щоб Церква процвітала і залишалася єдиною, буде завжди зберігатися в нашій пам’яті.

фоторепортаж: Павло Омельченко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *