В неділю 5 липня спільними зусилями духовних чад нині почившого Блаженнішого митрополита Володимира було організовано поминальний обід. Більше ста людей об’єднались за поминальною трапезою в галереї “Соборна”. Блаженнійший займає особливе місце в серцях співробітників галереї “Соборна”, просвітницького центру КС УПЦ. Щоб вшанувати пам’ять свого наставника, духовного батька спільними зусилями колективу галереї, волонтерів та духівника Фонду Пам’яті Блаженнішого митрополита Володимира було організовано захід присвячений річниці з дня смерті владики.

Минулого року на 79 році життя Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан)  відійшов до Господа після тривалої і виснажливої хвороби. Митрополит Володимир був видатним ієрархом, якого добре знали і цінували у всьому православному світі. Блаженніший був духовним  батьком мільйонів православних вірних та людина, яка впродовж усього життя щиросердно любила свою батьківщину.

Це була прекрасна людина, добрий пастир, який душу поклав за своїх овець. Блаженніший митрополит Володимир очолював нашу Церкву більше 20-ти років. Це були важкі часи, але він твердо зберігав і канонічність Церкви, і ті священні канони, по яким має жити Церква.

Блаженніший зберіг чистоту нашої Святої Православної віри, яка є найдорожчим скарбом для кожного із нас, тому що саме віра відкриває нам вхід у блаженну Вічність. Блаженніший вчив нас боголюбивому, благочестивому життю словом, а ще більше своїм прикладом. Це була дуже терпляча, смиренна та кротка людина.

Ставши у важкі роки на чолі Української Православної Церкви, Блаженніший Володимир відразу ж полюбився українському народу, він був скромним, привітним, смиренним, який вмів повернути до себе самих різних людей і в тойже час людиною глибокого духовного і молитовного життя. Поки були сили, він дуже часто, майже щодня здійснював богослужіння, відвідував єпархії, парафії, зустрічався з духовенством, спілкувався з мирянами. І народ любив свого Предстоятеля та наставника, який смиренним виглядом та життям свідчив, що “Де просто там Ангелів зі сто”…

Поминальний захід розпочався із заупокійної панахиди в дерев’яному храмі на честь Всіх святих, комплексу будіництва кафедрального собору УПЦ. Спільна заупокійна молитва за Блаженнішого Владику об’єднала його духовних чад, для яких він був справжнім пастирем добрим та мудрим духовним наставником. Віряни, на обличчях яких можна було побачити сльози та які з любов’ю возносили гарячі молитви до Господа за дорогого владику.Панахиду очолив клірик храму прот. Олександр Маринченко у співслужінні прот. Олександра Пчельнікова, протодиякона Савви Зарицького та священиків Київської єпархії.

Після соборної молитви  відбулось відкриття фотовиставки “Моменти спогадів та тиші” в пам’ять Блаженнішого митрополита Володимира у галереї “Соборна” та відбувся благодійний поминальний обід. Блаженніший Владика немов невидимою рукою частував своїх духовних чад, в серцях яких він займав особливе місце. З неабияким ентузіазмом підтримали захід волонтери, постійний партнер галереї «Соборна», ресторан “Харчевня” та співорганізатор обіду духівник Фонду пам’яті Блаженнішого митрополита Володимира, митрополит Переяслав – Хмельницький та Вишневський, Олександр (Драбинко).

Поминальну трапезу розпочали з молитви за упокій та куті. Зерна, на основі яких готують кутю, є символом воскресіння. Христос, розповідаючи про майбутнє воскресіння з мертвих, привів у приклад зерно: «Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів» (Ін.12,24). Мед, родзинки в куті символізують райську насолоду. Взагалі фрукти нагадують про райські плоди, якими Бог обдарував людину.

У цей день за столами небуло чутно гучні розмови чи сміх. Відчувалось внутрішнє зосередження, спогадів та особливого єднання людей. Зі звичайного обіду трапеза перетворилась на потаємне спілкування з тим, хто навіки пішов. Поминки – це свого роду милостиня для всіх присутніх, адже поминальна трапеза влаштовується не для усолодження черева, а для духовного спілкування заради пам’яті про покійного.

Під час обіду також прозвучали духовні пісні – поминальні псальми від вокального колективу “Соборний благовіст” – “Святий Боже, Святий крепкий буду помирати”, “Три Ангели” та “Сидять люди за столами”, які занурюють слухачів до роздумів, що всі ми не вічні, а вічна лише душа.  Під час виступу в залі панувала тиша та роздуми про вічне, також можна було побачити щирі сльози на обличчі глядачів. Псалми – це пісні, що були написані на честь свят, обрядів поклоніння або на відзначення трагічних подій. У цих піснях багато поезії, глибини і краси. Вони радісні й сумні, проникливі та щирі, смиренні й тихі. Саме вони формували внутрішнє життя багатьох поколінь християн.

Риженок Валентина Романівна, учасниця вокального колективу: – “Впродовж останніх місяців ми збиралися, проводили репетиції. В нас вже є основа колективу. Дивно, ніби таких співучих серед нас і немає, але в загальному – виходить добре. Дуже дякуємо Ксенії Вікторівні, вона зуміла нас організувати і зробити так, щоб у нас вийшло співом прославляти Бога та нести проповідь людям на наших благодійних концертах. Сподіваємося, ми виступили непогано, люди задоволені, кажуть, що вийшло добре. Будемо й надалі приходити на репетиції,вивчати нові псалми, народні пісні і дарувати людям радість та мудрість наших предків. Це для нас завжди духовне піднесення. З Божою допомогою ми маємо намір виступати і в інших місцях, продовжувати нашу просвітницьку місію та виїжджати з концертами. Наш колектив мав за честь долучитися до сьогоднішнього заходу пам’яті митрополита Володимира.”

Устюхін Віктор Федорович, учасник вокального колективу: – “Готувалися ми до сьогоднішнього дня дуже переживаючи. Наша Ксенія Вікторівна об’єднала нас вона працює практично індивідуально з кожним. Сьогодні як рік уже немає Блаженнішого ми заспівали поминальні псальми про смерть, душу, переживання ангельського світу що ми некаємось.  Для нас ця діяльність має велике значення – як в цьому житті, так і для підготовки до іншого життя, яке нас чекає. Адже в цьому світі ми в гостях і маємо вище покликання. Нашими виступами ми намагаємося зміцнити віру людей, адже без Бога, як то кажуть, не до порога. Головне – щоб була віра в людини. Знаходитись на сцені приємно, думаю, глядачам сподобався наш виступ. Дякую усім.”

Нагадаємо, колектив «Соборний Благовіст» створений керівником Духовно-просвітницького центру УПЦ, Ксенією Зозулею навесні 2014 року з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира. Учасники колективу – люди зрілого віку, які прагнуть духовного розвитку та служіння ближньому. Основна частина хору сформувалася з відвідувачів старшої групи Недільної школи «Соборна». Перший сольний виступ колективу відбувся на свято Різдва Пресвятої Богородиці – 21 вересня. Хоча колектив створено нещодавно, він уже встиг здивувати своєю вокальною майстерністю та полюбився глядачу.

Під час трапези із пастирським словом до присутніх звернувся співорганізатор поминального обіду митрополит Переяслав – Хмельницький та Вишневський, Олександ (Драбинко): – “Дорогі брати та сестри, Блаженніший Владика став і залишиться обличчям Української Православної Церкви в усьому світі. За роки його Предстоятельства виросло нове покоління, яке не пам’ятає своєї Церкви без нього. Живим словом, сповненим духовною мудрістю та художніми образами, він торкався самої душі людини, спонукаючи її переглянути своє життя та намагатися йти у слід за Христом. Золотим правилом Його Блаженства були слова: нічого для себе не просити і ні від чого не відмовлятися.

Це дійсно вершина християнського смирення і послуху – задовольнятися тим, що маєш, іти туди, де ти потрібен, і робите те, що необхідно. І сьогодні ці слова звучать як заповіт всім вірним Української Православної Церкви. Споглядаючи життєвий шлях нашого Блаженнішого Господина і Отця, будемо, за словами апостола Павла, наслідувати його вірі (див. Євр. 13:7). І краща данина пам’яті Блаженнішому митрополиту Володимиру – вчитися тій увазі до людей, терпінню і любові, якими він згуртовував усіх навколо себе. З блаженною кончиною Митрополита Володимира боголюбивий український народ отримав того, хто невпинно молитиметься за Україну і за всіх нас.”

Поминальний захід завершився, але люди ще довго нерозходилися. Світлий образ Блаженнішого митрополита Володимира, який віддав все своє життя, все своє здоров’я за те, щоб Церква процвітала і залишалася єдиною, буде завжди зберігатися в нашій пам’яті.

Організатори висловлють сердечну подяку усім хто в цей день долучився до проведення поминального заходу. “Ми маємо надію, що всі наші спільні труди на сьогоднішній поминальній трапезі, станут свідченнями мудрого пастирського виховання, Блаженнішим митрополитом Володимиром його духовних чад, перед Богом. Сьогодні ми згадували скільки цікавих подій, божим промислом нам довелось прожити дякуючи Блаженнішому. Яка він був добра та мудра людина дуже скромна, але якраз ці якості були його могутністю. Стоячи біля нього мимоволі ловиш себе на думці, що потрібно ставати кращим. Він був живим прикладом для наслідування. Його погляд завжди покривав таким умиротворенням.

Галерея “Соборна” мала за честь приймати Блаженнішого багато раз офіційно, під час проведення масових заходів, а неофіційно ще частіше. Ми у своїй діяльності щоденно намагаємось реалізувати його бажання та мрію. Щоб православна людина не розділяла своє життя у “миру” та у храмі. Щоб духовне зростання у кожної людини було на першому місці, а не матеріальне. Я дякую усім волонтерам та співорганізаторам за можливість спільними зусилями організувати поминальний захід. Нехай Божа ласка та благодать незалишає вас ніколи, та сторицею ваше милосердя і любов, повернуться до вас.” – Ксенія Зозуля (організатор поминального заходу).

Фоторепортаж: Юрій Павлов
Відеорепортаж: Павло Омельченкo