23 листопада Духовно-просвітницькому центру Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового виповнилося цілих п’ять років! Саме п’ять років тому Блаженніший Митрополит Володимир освятив галерею “Соборну” і тим самим започаткував роботу просвітницького центру. З цієї нагоди співробітники та друзі просвітницького центру поділилися своїми яскравими спогадами про наш духовний оазис та розповіли про його значення у їхньому житті та житті Церкви.

Блаженніший Митрополит Володимир:

Освяченням місця, Хреста й закладенням першого каменя під будівництво Кафедрального собору Воскресіння Христового в столиці України розпочато грандіозний проект в історії нашої країни, який дозволить консолідувати суспільство навколо високої духовної місії – зміцнення фундаменту духовності силами всіх, для кого є цінними ідеали Святого Православ’я.

Духовно-просвітницький центр надасть Українській Православній Церкві можливість об’єднання зусиль у справі соціального служіння. Крім того, ми намагатимемося, щоб територія Духовно просвітницького центру стала одним з улюблених місць відпочинку киян і гостей столиці. Розіб’ємо алеї, посадимо дерева, квіти, очистимо озеро, що прилягає до ділянки, поставимо лавки, обладнаємо станцію для човнів.

Ключар Кафедрального собору УПЦ єпископ Бородянський Варсонофій:

Владико, яке значення Духовно-просвітницького центру для вірян Української Православної Церкви?

На сьогоднішній день на духовній просвіті, місіонерському служінні акцентує увагу як Предстоятель нашої Руської Православної Церкви, так і Предстоятель Української Православної Церкви, тому що духовно-просвітницька місія дуже важлива, мабуть, важливіша, ніж будівництво храму. Дійсно, зараз в Україні велика кількість храмів, часовень, а ось просвітницька місія, на жаль, сьогодні в нас не на високому рівні. Не при кожному храмі є недільна школа, катехізаторські курси… Тому дуже важливо, що при Кафедральному соборі, коли ще не побудувався сам собор, діє Духовно-просвітницький центр, який дає людям можливість отримати відповіді на духовні, сімейні питання, питання виховання дітей і багато іншого. Також існують гуртки – дитячі та дорослі, які допомагають здобути навики іконописання, співів, різних прикладних мистецтв. Духовно-просвітницький центр виконує дуже важливу, необхідну місію в нашому гріховному світі.

На Ваш погляд, які здобутки Духовно-просвітницького центру за ці п’ять років?

За ці 5 років Духовно-просвітницький центр зробив дуже багато. Не зважаючи на те, що час дуже непростий для того, щоб знайти можливості доносити до людей слово Боже. 5 років – з однієї сторони, небагато. Але з іншої сторони, скільки було проведено різних заходів!.. Знайшли хороших добрих людей, благодійників, які допомагають втілювати духовні проекти. Адже кожний проект потребує, крім людських, також і матеріальних та фінансових ресурсів. Ці п’ять років – економічно і фінансово складні часи як для країни, так і для нашої Церкви. І невелика кількість людей згідні допомагати в цьому напрямку. Але керівник центру Ксенія Зозуля знайшла і спонсорів, і волонтерів, і співробітників Духовно-просвітницького центру, які їй допомагають втілювати проекти духовного напрямку, збирати біля себе людей, спільноту, яка також мріє допомагати духовному відродженню. Так як просвітницький центр є складовою Кафедрального собору, вони також допомагають залучати людей висвітлювати мету будівництва собору.

Поділіться, будь ласка, своїм найяскравішим спогадом про центр.

П’ять років тому я був присутній на відкритті Духовно-просвітницького центру, це була така визначна подія, коли Блаженніший особисто його освячував, відкривав. В перші дні, пам’ятаю, там і виставка була… Дійсно, вражаючі були часи. Звісно, запам’яталися перші зустрічі, коли я приймав участь у духовних заходах вже як ключар Кафедрального собору. Мені було дуже приємно, що була велика кількість діток недільних шкіл, чути дитячий спів, а також бачити їхні роботи, тому що до того в Лаврі мені здебільшого доводилося за послухом спілкуватися з колективами, своїми співробітниками, а з дітками я мало коли зустрічався. І що мені запам’яталося, якраз в галереї так безпосередньо я бачив дитячі роботи, їхні гарячі серця, стремління до Бога.

Які напрямки роботи центру Ви вважаєте найбільш успішними?

У Духовно-просвітницькому центрі дуже успішний напрямок по роботі з сім’єю, я думаю, це дуже актуально. Чув відгуки батьків, які говорили, що їм допомогли при галереї отримати хороші настанови. Я думаю, перспективний напрямок, яким займається центр – це дитячий хор. Також дуже успішна виставкова діяльність. В першу чергу, дуже позитивна виставка «Наш Афон», виставки ікон, нещодавно був петриківський розпис… Виставкова діяльність центру користується хорошою популярністю серед наших віруючих, прихожан та киян. Також хороший напрямок по роботі з недільними школами, коли організовуються конкурси, це дуже дієвий метод, щоб діти різних недільних шкіл могли поділитися своїми досягненнями. На сьогодні у Києві це єдиний майданчик, де можуть зустрітися недільні школи. Кожний напрямок роботи центру має успіх. Десь більше вдається, десь менше, але доповнюючи один одного, вони становлять повну складову Духовно-просвітницького центру.

Ваші привітання Духовно-просвітницькому центру…

Я, як Голова Парафіяльної ради та ключар Кафедрального собору, з усім колективом хочу привітати керівника Духовно-просвітницького центру Ксенію Вікторівну Зозулю, а також всіх співробітників центру з п’ятиріччям їх відкриття, освячення покійним Блаженнішим Митрополитом Володимиром і хочу побажати, щоб з Божою допомогою ви здобували все більше і більше успіхів, популярності, щоб біля вас все більше і більше згуртовувалося людей, щоб ви все більше і більше допомагали людям. Також хочеться побажати, щоб Господь послав вам хороших благодійників, які б допомагали центру співіснувати і далі продовжувати свою корисну, необхідну місію. Всіх вас вітаю з п’ятиріччям вашого заснування. Хай Боже благословіння завжди перебуває з вами і допомагає у ваших добрих справах! Я надіюся, що Господь воздасть і допоможе за ваші добрі старання і труди.

Людмила Юрчук – адміністратор галереї «Соборна»:

У Духовно-просвітницькому центрі я з першого дня його заснування. Вранці я зайшла сюди як волонтер, а вийшла як співробітник.  Пам’ятаю, як все починалося – було дуже цікаво, все було нове, активно один за одним започатковувалися нові проекти. Спочатку була лише недільна школа, а тепер – це вже 23 постійно діючі просвітницькі та культурні проекти. Все ж таки 5 років – це вже немало, це досить великий і непростий шлях. Фактично, на сьогоднішній день у просвітницького центру немає аналогів в Україні.

Для мене Духовно-просвітницький центр – це не тільки робота, а й, в першу чергу, бажання працювати для Бога, для людей, для дітей, вкладати душу в те, що тобі подобається, втілювати свої думки та натхнення, розвиватися, це частина життя.

За ці роки назбиралося дуже багато яскравих спогадів. Запам’яталися наші святкування Масляної – млинці, діти, які, не зважаючи на погану погоду, раділи та гралися. Згадуються наші Різдвяні та Пасхальні фестивалі. Найяскравіший з них – це Різдво 2010 року, коли до нас завітав Блаженніший Митрополит Володимир. Того разу виступало дуже багато дітей.

Щиро вітаю весь колектив з п’ятиріччям від дня заснування Духовно-просвітницького центру! З самого початку роботи центру ми з Вами пройшли нелегкий, але цікавий шлях його становлення та розвитку. Цього дня хочеться побажати Вам Господнього благословіння, міцного здоров’я, щастя, добробуту і нових звершень на благо Церкви та народу Божого!

Іванна Братусь – куратор Православного центру розвитку сім’ї «Сім’я в радість»:

Про Духовно-просвітницький центр мені мої друзі в своїй розповіді зауважили: “Знаєш, на тебе там чекають, це місце, де ти можеш всі свої знання віддати людям”.

Перший день роботи був дуже насиченим, ми з Ксенією Вікторівною Зозулею розробляли план дій, стратегічне бачення розвитку напрямів діяльності центру “Сім’я в радість” та логотип центру.

Духовно-просвітницький центр для мене – святе місце, адже знаходиться на території будівництва Кафедрального Собору Воскресіння Христового, головної святині УПЦ та храму Всіх Святих. Це місце створилися завдяки покійному Блаженнішому Митрополиту Володимиру і тут відчуваються його святі молитви і коли він був з нами, і коли він відійшов у Вічне життя. Просвітницький центр – це маленький, але куточок раю, де кожна людина може знайти щось цікаве для свого духовного зростання, послужити людям та Богу, навчитись чомусь новому. Це місце, де активно розвивається соціальне служіння в лоні Православної Церкви. Це місце, де і діти, і дорослі, і представники різних професій відчувають турботу і любов Церкви до них. Для мене Духовно-просвітницький центр – це команда професіоналів своєї справи та наповнене змістом життя. Духовно-просвітницький центр – це наш керівник Ксенія Зозуля, яка віддає всі свої таланти для його становлення та розвитку.

5 років Духовно-просвітницького центру – це період його становлення, розвиток семемильними кроками. Студії, клуби, курси, консультації, фестивалі, духовно-просвітницькі акції та бесіди, зустріч святинь, а ще тисячі людей різного віку, які стали учасниками різних програм просвітницького центру.

Спогадів багато – найяскравіші два. Якось випав великий сніг і транспорт в Києві не ходив. В цей день мав відбутися концерт, присвячений Великому посту, де брали участь різні колективи. “Все на волю Божу”, – вирішили в центрі. В той день зала галереї “Соборна” була наповнена людьми, які доїхали, йшли пішки, хоча все місто було паралізоване. Всі колективи виступили і всі: і виступаючі, і слухачі, і співпрацівники центру відчували Пасхальну радість, Божу підтримку та благословіння.

А ще яскраво запамятався день, коли починав роботу центр “Сім’я в радість”, ми тільки презентували напрями роботи, і як тільки сказали про допомогу багатодітним сім’ям, відразу ж знайшлася волонтер, яка всі ці роки допомагає багатодітній сім’ї, де 5 дітей.

Бажаю просвітницькому центру розквіту вже створеного та відкриття нових проектів, всьому колективу ДПЦ бажаю здоров’я, натхнення, сил, Божої допомоги та многая і благая літа!

Інна Брич – менеджер виставкової зали галереї «Соборна»:

Про Духовно-просвітницький центр Кафедрального собору я дізналася тоді, коли прийшла на співбесіду. Тоді ж Ксенія Вікторівна ознайомила мене з усією масштабною роботою, яка ведеться в центрі.

Пам’ятаю, яким насиченим був мій перший робочий день у центрі. Прийшовши, мені відразу поставили завдання, яке потрібно було вирішувати – а саме організувати виставку у визначений термін. Перша виставка, яку я організовувала – «Українська вишивка – минуле, сьогодення, майбутнє».

Для мене Духовно-просвітницький центр – це ще одна сім’я,  в якій люблять, виховують і підтримують.

5 років Духовно-просвітницького центру –  це великі зусилля  для досягнення стабільної роботи, поява та розвиток великої кількості напрямків, випрацювання концепції для якнайкращої реалізації місії просвітництва. Це чудові свята, дитячі фестивалі та конкурси, кожен з яких залишає чудові враження в серцях наших відвідувачів. Крім того, просвітницький центр – це основа для створення подібних центрів по всій Україні.

Виставкова діяльність центру – одна з перших та основних. Все починалося з маленького, і за ці п’ять років ми зуміли досягти стабільної роботи. Якщо раніше у дитячих виставках приймали участь близько 100 дітей, то на сьогоднішній день – це вже понад 300 учасників – учні недільних шкіл, інтернатів, спеціалізованих художніх шкіл.

Якщо говорити про найяскравіший спогад, відразу навіть важко згадати (посміхається). Кожен день – це ніби мазок пензля в картині, який важко відділити від загального образу.

Успішних або неуспішних проектів немає – всі вони абсолютно різні. Кожен напрямок відіграє свою роль і розвивається по мірі можливості.

З Божою допомогою хочеться,  щоб виставкова діяльність активно розвивалась, щоб за допомогою виставок ми могли нести людям світло, радість, натхнення… Щоб ще більше людей доторкнулося до життя Святої гори Афон завдяки нашому просвітницькому проекту “Наш Афон”. Маємо надію, що цей проект стане всеукраїнським. Будемо працювати над новими проектами, щоб кожен міг знайти для себе щось цікаве та корисне для душі.

Всім працівникам хочеться побажати здоров’я, терпіння, непохитної віри та подальших творчих успіхів на славу Матері-Церкви!

Олег Воскресенський – православний місіонер (США):

Кажется, впервые о центре я узнал от о. Андрея Дудченко, который и организовал моё первое в нём выступление ещё года четыре тому назад.

Для меня это – место встречи с заинтересованной аудиторией, с людьми, которые нашли время придти сюда за тем, что для них важно, насущно, актуально. Пришли – не из любопытства, не из-за моды или престижа, не для развлечения или отдыха, а потому что здесь происходят события, собираются люди, обсуждаются идеи могущие существенно повлиять на душу, на ум и на всю жизнь человека. Мой духовно-просветительский труд – проведение семинаров на тему разумного, научно-исторического основания христианской веры – вписывается в широкий спектр просвещенческой деятельности центра.

Одним из самых ярких и радостных воспоминаний было окончание одной из моих презентаций в центре, когда постепенно вопросы к докладчику перешли в живейшую дискуссию всей аудитории. Обо мне, казалось, забыли, ибо речь шла уже не собственно о только что услышанном и увиденном материале (исторические свидетельства Богоявления во Иисусе Христе), а о том, что он значит в жизни каждого человека, которому однажды открылись эти факты и истины! Присутствовавшие на встрече богословы, священники и миряне не во всём соглашались, но каждый предлагал свой опыт, своё открытие, свой путь, и это было поистине прекрасно, ибо не вызывало противодействия или спора, а наоборот – радость взаимного общения и взаимного обогащения. Не всегда и не везде создаётся такая среда, в которой люди так, если угодно, рады несогласию.

Мне, как педагогу и миссионеру, конечно наиболее близка духовно-просветительская деятельность центра, и я особенно рад, что она у него, похоже, поставлена на высочайшем уровне. Однако я не мог при этом не отметить, что само пространство центра организовано и оформлено так, чтобы создать самую благоприятную среду для такой деятельности. Каждый раз мои, например, встречи проходили в стенах, украшенных произведениями искусства или заставленных выставочными экспонатами, уже располагающими и настраивающими аудиторию к разговору о материях духовных и значимых. Мне и, я уверен, участникам встречи, было приятно и важно осознавать себя частью более общего дела, совершающегося здесь.

Хочется пожелать всяческих Божиих благословений всем, кто принимает участие в работе центра – и сотрудникам, и гостям, и аудиториям, которые в нём собираются. И, конечно, хочется пожелать, чтобы наше сотрудничество с центром продолжалось и расширялось на благо людям и во славу Божию!

Андрій Лісовський – хореограф, художній керівник та тренер клубу бального танцю “Ренесанс”:

Про Духовно-просвітницький центр мені розповіла моя добра знайома, згодом мене запросили очолити роботу клубу бальних танців. Згадую, що я хвилювався.

Духовно-просвітницький центр для мене вже став другим домом. Центр, де можна втілювати багато проектів, тут можна реалізувати свої мрії, це великий простір для діяльності – як духовної, так і мистецької.

5 років – це сформований колектив галереї, котрий знає свої цілі і задачі та готовий до їх втілення. Перш за все, це креативний колектив, який має великий досвід, надбаний за ці роки, це командна робота. Насправді п’ять років промайнули дуже швидко, але дуже багато зроблено за цей період, про галерею вже знають багато людей, завдяки галереї змінилися долі, багато хто зміг себе тут реалізувати. Є в нас кілька людей, які познайомилися в галереї, і в результаті утворилися нові гарні сім’ї. З кожним роком Бог дає нам нові надбання, і ми рухаємося в міру викликів часу.

Кожен наш захід, який ми організовуємо, носить особливий характер і по-своєму унікальний та яскравий. Це завжди – позитивні емоції, приємні переживання, які запам’ятовуються.

Я бажаю просвітницькому центру творчих успіхів, злагодженої командної роботи, світлого розуму всім та наснаги, яка б спонукала до нових проектів. Всьому колективу центру Божої допомоги у всіх добрих починаннях!

Вероніка Завгородня – помічник тренера клубу бального танцю «Ренесанс»:

Про Духовно-просвітницький центр я дізналася зовсім випадково, напевно Божа Воля. Шукала для себе танцювальний колектив, і серед усього Києва мене зацікавив саме клуб бальних танців «Ренесанс», що діє при Духовно-просвітницькому центрі.

Я помітила, що немає і дня, щоб центр не вирував подіями, заходами, враженнями. Мені він нагадує великий багатофункціональний організм. Десь співають, там малюють, далі танцюють чи грають в шахи. Для мене – це місце творчої реалізації, де можна розкрити душу і покреативити.

З центром в мене пов’язано дуже багато вражень та спогадів. І виділити найголовніший дуже важко. Найбільше їх, звичайно, завдяки клубу бальних танців «Ренесанс» . Колектив веде дуже активне життя – тренування, волонтерство, бали тричі на рік, дозвілля. Найяскравіший спогад – завжди перший і останній, а для мене кожен день у центрі, мов перший.

Напрямків  роботи просвітницького центру насправді багато. Дуже успішним вважаю проект – клуб бального танцю «Ренесанс». Подій у колективі багато. Тричі на рік проводяться різноманітні бали, двічі на тиждень – насичені тренування, активне життя поза тренуванням. І також центр розвитку «Сім’я в радість». Відбувається різнопланова підготовка до вступу у шлюб та такої важливої події, як батьківство.

З нагоди п’ятиріччя Духовно-просвітницькому центру хочу побажати стабільності, цікавих ідей та подій, гарної та творчої команди, волонтерів. Божої допомоги директору центру – Ксенії Зозулі та всім керівникам напрямків. Сили Вам, цікавих заходів, справжньої підтримки та духовного спілкування!

Анна Блощинська – куратор Недільної школи для людей з вадами слуху «Чути серцем»:

В 2009 году я пришла на спектакль, посвященный преподобномученице Елизавете Федоровне, который проходил в галерее «Соборной». Меня познакомили с руководителем – Ксенией Викторовной. Так как центр еще только развивался, у Ксении была идея открыть воскресную школу для глухих детей. Узнав, что я преподаю жестовый язык, она предложила мне организовать эту школу. На тот момент у меня уже были идеи, планы, как правильно проводить занятия с глухими детьми. Перед тем, как заниматься школой, я понимала, что нужны люди – помощники, волонтеры, которые должны знать жестовый язык и понимать психо-физиологические особенности глухих. Поэтому мы с Ксенией решили, что в галерее нужно проводить уроки жестового языка.

Для меня Духовно-просветительский центр является  местом, которое имеет очень большое значение для всей Украинской Православной Церкви, так как его окружают молодые перспективные люди, которые имеют особый взгляд на Православие и могут развивать духовные проекты Церкви. Просветительский центр может быть примером для других епархий и зарубежной Церкви.

За 5 лет уже формируются свои традиции центра, накапливается опыт просветительской работы. Это титанический труд, ведь в каждое дело нужно вкладывать душу, частичку себя для того, чтобы получить хороший результат, который был бы полезен людям.

Самое яркое впечатление о центре – когда мы в галерее первый раз поздравляли глухих детей из школы-интерната с Пасхой, детей везли на праздник на автобусах. На мосту автобус поламался и дети – около ста человек – под дождем пешком шли на концерт. Не смотря на то, что им пришлось перенести такие испытания, они пришли с прекрасным настроением, и концерт удался. И вот тогда мы поняли, что, когда ты делаешь доброе дело, нередко появляються искушения и преграды.

Один из наиболее успешных проектов центра – «Семья в радость», так как проектом руководит человек, который имеет многолетний опыт и является хорошим христианкой, прекрасной мамой и компетентным психологом.

Желаю колективу центра и всем, кто его окружает, добра, крепкого здоровья, творческих успехов, развития, помощи Божией и как никогда актуально – мира!

Інна Тільга – художній керівник дитячого хору Кафедрального собору УПЦ:

Про Духовно-просвітницький центр я дізналася із запрошення на концерт, фольклорний гурт «Многая літа», учасницею якого я є, брав участь у проведенні концерту «Сім’я в радість». Це була приємна аудиторія, нас тут дуже тепло зустріли.

Перший робочий день був днем знайомства, планування роботи на майбутнє, зйомки відеосюжету про прослуховування до дитячого хору.

Духовно-просвітницький центр Кафедрального собору – це втілення мене самої, це розвиток духовних початків моєї сутності та мого розуміння життя.

5 років Духовно-просвітницького центру – це пройдений шлях, це результат, яким можна пишатися. Робота центру стабільна, усі напрямки розвиваються успішно..

Мій найкращий спогад про центр – це перший виступ моїх вихованців – дітей із хору, це був початок маленького нового життя.
Я хочу, щоб життя центру не припинялося ніколи, процвітання, побільше талановитих дітей, з якими ми можемо підіймати духовно-музичну творчість на рівень професійності. Допоможи нам всім Господь!

Тетяна Лях – доцент кафедри соціальної педагогіки Інституту людини Університету ім. Б. Грінченка, автор тренінгових програм для підлітків Православного центру розвитку сім’ї «Сім’я в радість»:

Про Духовно-просвітницький центр я дізналася від своєї колеги та подруги Іванни Братусь. Вона розказала про чудовий задум – створення центру розвитку сім’ї «Сім’я в радість». Я висловила згоду волонтерувати на канікулах у центрі, проводячи тренінги для підлітків.

Духовно-просвітницький центр Кафедрального собору для мене – це місце для особистого, духовного та професійного розвитку. Місце зустрічі з людьми, які є взірцем для наслідування. Місце, де знаходиш відповіді на багато складних життєвих питань. Місце, де є можливість давати і отримувати корисні знання та навички.

Один з найяскравіших спогадів про центр – тренінг «Пригоди у країні Здоровляндії» для дітей віком від 4 рочків. Дітлахи зі смішними заячими вушками подорожують галявинками «Життєві цінності», «Добро і зло», «Гігієна» тощо. Вони допитливі, наївні і прекрасні. Я дуже хвилювалася, готуючись до тренінгу. Але вже з перших хвилин тренінгу хвилювання змінилося дивовижною радістю спілкування.

Усе в просвітницькому центрі настільки органічне, логічне та актуальне, що я не можу виділити найуспішніший з напрямів роботи центру!

Бажаю миру, нових ідей та розвитку. Бажаю Божого благословення! Усім працівникам та волонтерам – молитися і з Божою поміччю досягати неможливого! Вчитися у інших і щедро ділитися своїми знаннями та досвідом!!!

Валентина Риженко – координатор волонтерського проекту “Матінки-помічниці”:

Я була прихожанкою храму Всіх святих і відвідувала недільну школу при галереї «Соборна». Якось до нас підійшла Ксенія Вікторівна і розповіла, що є благословіння на базі галереї розпочати духовно-просвітницьку роботу. Ці плани були такими грандіозними і на той час здавалися нездійсненними. Трохи пізніше була презентація проекту «Сім’я в радість» і я зголосилася допомагати багатодітній родині, а далі були проекти «Майстриня» та «Шлях до святині», а також приготування чаю та частування ним прихожан після недільної служби, а також на дитячих святах.

Нещодавно я долучилася ще до проекту – хору «Соборний Благовіст». Мені дуже подобається співати в хорі, хоча раніше я ніколи не співала. Наш колектив уже як одна дружня родина, зустрічаєшся з ними, як зі своїми рідними. Галерея нас здружила, я знайшла тут багато друзів, завжди ідеш сюди, як до себе додому, це моя друга рідна домівка.

Всі проекти мені дуже подобаються. Особливо незабутні враження залишилися після чергування біля святинь зі Святої гори Афон, а саме десниці Георгія Побідоносця та Дарів волхвів.

Бажаю Духовно-просвітницькому центру і надалі процвітання, ще більшого розвитку на терені служіння ближньому, нехай Господь в ці нелегкі часи допомагає і благословляє всіх на многая і благая літа!

Галина Онищенко – православний психолог, психотерапевт, ведуча психологічної групи «Міцна сім’я» Православного центру розвитку сім’ї «Сім’я в радість»:

Про Духовно-просвітницький Центр дізналася від колеги – Оксани Бакумець.

У свій перший робочий день проводила навчальний семінар по практичній психології з Оксаною “Діалог – шлях до зустрічі”.

Для мене галерея “Соборна” – це центр творчого здійснення, душевного підйому і радості в просторі Духовності, професійного та особистісного спілкування, соборності.

5 років життя Центру – це праця з людьми і для людей за благословінням, відданість справі Ксенії, Іванни, Людмили і всіх- всіх, хто співпрацює в Центрі…

Найяскравіший спогад про просвітницький центр – мабуть, це день, коли я чергувала біля десниці святого великомученика Георгія Побідоносця.

Мені подобаються всі напрями діяльності Центру. Робота з сім’ями, редакторський відділ, паломництво, – це ті напрями, з якими я найбільше стикалася і вподобаю. Ціную можливість чомусь повчитися, різноманітні культурні програми.

Бажаю творчої наснаги, здоров’я, сили, терпіння, віри, надії, любові, підтримки проектів у соціальному і духовному планах!

Андрій Герман – головний редактор офіційного сайту Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового:

О Духовно-просветительском центре я опосредованно узнал от своего друга, многодетного отца и священника. Его сын занимался в театральной студии, и периодически я слышал рассказы об успехах ребенка, о выступлениях и подарках. Тогда я еще не знал, как точное название центра и не мог даже предположить, что буду работать в непосредственной близости с ДПЦ и даже сотрудничать.

Для меня было большой неожиданностью, узнать какое количество проектов существует в данном учреждении и сколько пользы это приносит обществу и Церкви. Я бы назвал это духовным и культурным оазисом, в нашем сложном и огромном мегаполисе, где есть много всего и не хватает доброты и общения.

Самым радостным моментом в деятельности центра являются люди, и в особенности дети. Когда видишь их улыбки, желание участвовать в концертных программах, их радость, то это вдохновляет и в собственной работе. Молодёжь и взрослое поколение тоже находит свой интерес и пользу в различных проектах, но именно дети в костюмах для меня ассоциируются с просветительским центром.

Всё что связано с детьми я считаю перспективным и важным, всевозможные образовательные занятия прививают духовность юному человеку. Также большой интерес проявляется к выставкам галереи «Соборная», надеюсь, в будущем будет много новых презентаций работ талантливых художников и фотографов. Ожидаю лекции известных священнослужителей, историков, писателей, артистов, которые авторитетны в церковном и светском обществе. Общение – главный смысл существования всего центра, и миссия его направлять мысли разных людей ко Христу, в одно духовное русло.

Поздравляю всех сотрудников Духовно-просветительского центра, помощников и волонтёров с пятилетием! Центр уже доказал свою состоятельность не только тем, что достиг пятилетней отметки, а своими делами и плодами своей миссионерской деятельности. Пусть Господь помогает во всех благих начинаниях!

Ірина Литвиненко – парафіянка Кафедрального собору, постійний відвідувач Духовно-просвітницького центру:

Про Духовно-просвітницький центр я дізналась  з публікацій  в мережі Інтернет. Мені здалися цікавими і корисними сюжети та фоторепортажі на духовну  тематику. Сьогодні для мене Центр – це невід’ємна частина мого духовного життя. Я є прихожанкою Андріє-Володимирського храму Кафедрального собору. Тому окрім недільних зустрічей та бесід із священиком, я із задоволенням відвідую виставки, фестивалі та інші заходи, які організовує Центр.

Мабуть, найяскравішим для мене є спогад про зустріч із архімандритом Парфенієм, ігуменом афонського  монастиря святого Павла. Та духовна атмосфера, яка панувала у залі, назавжди залишиться в пам’яті. Інколи навіть здавалося, що о. Парфеній відповідає  саме для мене і саме  на мої запитання. Це неможливо забути…

А взагалі я не пам’ятаю випадку, коли б відвідування будь-якого  заходу  залишило мене байдужою – це завжди  дотик  до прекрасного! Мені здається, що найбільш важливим на сьогодні є  можливість об’єднати людей. Тому будь-який захід, спрямований на взаємне спілкування, або присвячений  якійсь значимій для всіх події (річниці, святу)  буде особливо важливим.  Також не можна не сказати, що велику користь Центр надає у напрямку дитячого  виховання.

З нагоди п’ятиріччя хочу  щиро побажати Духовно-просвітницькому центру успіхів і процвітання! Помочі Божої у Ваших трудах!  І величезна ВАМ ПОДЯКА за Ваш вклад у наш духовний розвиток!

Олена Строя – співачка, друг Духовно-просвітницького центру:

В галерею «Соборную» меня как-то пригласили выступать друзья. Позже я занималась клубом «Душевна культура», что действует при центре. Очень важно, что при Духовно-просветительском центре каждый православный может реализовать свои таланты и послужить ими на благо Церкви и общества.

Мое самое яркое воспоминание о центре? Более всего мне запомнилась тихая и душевная беседа и отцом Иоанном Тронько во время Великого поста. Все проекты просветительского центра имеют определенный успех, но самые перспективные, на мой взгляд – это Православний центр развития семьи «Семья в радость» и клуб бального танца «Ренессанс».

Дай Бог здоровья руководителю центра – Ксении и всем координаторам, духовного возрастания и профессионального развития, терпения в это нелёгкое для Церкви время!

Інна Гончар – учасниця клубу бального танцю «Ренесанс»:

Про Духовно-просвітницький центр Кафедрального собору на честь Воскресіння Христового я  дізналася на молодіжці Свято-Троїцького Іонинського монастиря. Галерея «Соборна»  – це місце, де можна познайомитися, спілкуватися і просто розширити коло своїх друзів завдяки талановитим, відкритим і чудовим людям, що там бувають.  Мабуть, найяскравіший спогад про центр – це знайомство з моїм чоловіком. Одним з найуспішніших проектів центру, на мій погляд, є клуб бальних танців «Ренесанс», а також вечорниці, бали для молоді та духовні бесіди. Бажаємо Духовно-просвітницькому центру процвітання, творчого росту, продовжувати вчити людей бути відкритими та щирими, що і робить галерея. Нових досягнень!

Юлія Шакула – учасниця проектів та партнер Православного центру розвитку сім’ї «Сім’я в радість»:

Про Духовно-просвітницький центр УПЦ дізналася три роки тому, коли шукала допомоги православного психолога і знайшла його тут. Перш за все, просвітницький центр для мене – це щирі люди,  що роблять добрі справи, надійні партнери в спільних проектах і друзі, до яких можна звернутися за підтримкою або допомогти самому. Це місце, куди можна прийти і не бути самотнім. Своєрідна платформа для спілкування православних людей, що є дуже важливим, бо життя віруючої людини не повинно обмежуватися лише відвідуванням храму. Просвітницький центр допомагає перетворенню намірів  у добрі і результативні справи.

Найяскравіший спогад про центр – настанова та благословіння священика перед вінчанням: важливі речі, духовна підтримка та відчуття спокою, повної довіри і вдячності Богу після бесіди.

Я не знайома близько з усіма проектами,  але  робота з багатодітними сім’ями та вагітними є вдалими та успішними.

Бажаю Духовно-просвітницькому центру нових яскравих проектів, примноження відвідувачів , партнерів та друзів, здоров’я, наснаги та щастя його співробітникам!

Марія Тропіна – учасниця клубу бального танцю «Ренесанс», волонтер:

Раніше я займалась в театральній студії “Радощі”, яка знаходилась в студії “Глас”, але потім вона переїхала до Духовно-просвітницького центру. Ось так я і дізналась про це чудове місце.

Тепер Духовно-просвітницький центр для мене – частина мого життя та сім’ї. У мене дуже багато яскравих спогадів, адже я дуже багато часу провожу тут. У центрі дуже багато перспективних напрямків,такі як “Сім’я в радість”, клуб бального танцю “Ренесанс” та ін.

Я бажаю,щоб Духовно-просвітницький центр процвітав і ще більше наповнювався талановитими і дружніми людьми. Божого благословіння, сил та наснаги всім співробітникам!

Валентина Загрива – волонтер:

Про Духовно-просвітницький центр, нашу галерею «Соборну, дізналася від подружки. З тих пір постійно відвідую заходи центру. Дуже важливо що він є, тут проводяться просвітницькі та культурні програми для дітей, молоді та різних вікових категорій людей.

Найяскравіші спогади про центр – це бали та вечорниці, що дуже цікаво та необхідно для молоді, це – спілкування, нові знайомства, гарно та культурно проведений час, що залишається надовго в пам’яті, це завжди дуже гарні враження. Також запам’яталися духовні бесіди «Як створити міцну сім’ю», коли священники діляться власним сімейним досвідом, і концерт протоієрея Сергія Кисельова.

Щиро вітаю центр з п’ятиріччям, бажаю розвитку, процвітання та успіху в усіх справах та починаннях!

Сергій Лазнюк – учасник клубу бального танцю «Ренесанс»:

О галерее «Соборной» мне рассказала бывшая жена, когда привела ребенка на какое-то детское мероприятие – что-то из новогодних праздников. Я приходил вместе с ней забирать ребенка и тогда впервые побывал в центре.

В основном, это место, куда я хожу изучать искусство танца. Но также я обрел здесь новых интересных друзей, чем очень доволен. Один раз (летом) принимал участие в проведении Храмового праздника, помогал волонтером на благотворительном обеде.

Думаю, более всего мне запомнился бал, который был организован клубом бального танца “Ренессанс” 2 ноября. Эмоции зашкаливали. Возможно, отчасти, потому что сам чуть-чуть приложил руку к его организации.

Желаю процветания, новых свершений, развития новых направлений, и пусть Центр многие годы зажигает Свет Истины, доброты и жажды познания в душах всех его посетителей!

Ольга Євтушик – волонтер:

Про Духовно-просвітницький центр дізналася від друзів. Приводом для так званого знайомства був осінній бал. Коли вперше потрапила в галерею, відразу відчула любов організаторів, керівників. Сама назва “Духовно-просвітницький центр” відповідає своїй роботі на 100%, я в цьому переконалась не один раз. «Соборна» є центром, де збирається молодь не тільки для того, щоб гарно провести час, але й для різноманітної душекорисної діяльності. Завдяки галереї у мене з’явилось багато нових знайомих і друзів. Коли потрібна якась допомога, я впевнена, що тут ніхто не відмовить. Тобто, навколо галереї «Соборної» гуртується молодь, яка має бажання як розвиватися духовно, виконувати свій християнський обов’язок – допомагати, так і культурно відпочивати.

Якщо спостерігати, то простежується такий своєрідний ланцюжок: керівники, організатори подають імпульс своєї любові, знань, досвіду, а молодь, волонтери передають від серця до серця цей імпульс, отримуючи задоволення, корисні знання та масу вражень. Коли молодь задоволена, справа виконана – керівники отримують ще більше задоволення, тобто їхній імпульс вертається до них ще сильнішим, ніж вони його віддали.

Найголовніше, що цей процес безкінечний, і з кожним роком у галереї з’являється все більше і більше нових людей, які хочуть залишити часточку себе у цій духовно-просвітницькій діяльності, що так важлива, особливо у наш час.

Ольга Андрєєва – іконописець, координатор іконописної студії:

В галерею меня пригласили мои друзья на выставку икон. Мне очень понравилась и выставка, и атмосфера центра. Захотелось бывать здесь чаще. Так и получилось – вскоре при центре возобновила работу иконописная студия, мы набрали студентов и работаем. Духовно-просветительский центр – это окно в духовность, это радость общения с единомышленниками, это возможность развиваться, знакомиться с чем-то новым для себя, делиться с людьми своим опытом. Очень дружеская атмосфера, профессионализм сотрудников собирают вокруг себя и маленьких и стареньких. И это очень здорово! Желаю центру Божьего благословення и всех благ!

Софія Пророк – православний психолог, Православний центр розвитку сім’ї «Сім’я в радість» :

Про Духовно-просвітницький центр я дізналася, коли працювала у недільній школі. В галереї “Соборній” проводилося величезне дитяче свято, яке створювалося викладачами недільних шкіл. Тоді я побувала в центрі вперше. Найяскравіші спогади про галерею пов’язані з семінарами для православних психологів, які я відвудувала в “Соборній”.

Бажаю співробітникам просвітницького центру невичерпних ідей та розвитку!

Сергій Греков – учасник клубу бального танцю «Ренесанс»:

Про Духовно-просветительский центр я узнал случайно. Друзья позвали посетить бал, который как раз проходил в галерее. Наверное, первое впечатление и было самым ярким, ведь я впервые присутствовал на подобном мероприятии. Еще бы, бальные танцы, красивая музыка, красивые гостьи и нарядные гости. Поначалу чувствовал себя немного не в своей тарелке, но примерно ко второй половине начал входить во вкус.

Получилось так, что духовно-просветительский центр для меня в первую очередь – точка сбора хороших православных знакомых и друзей, то есть молодежная организация. Конечно, это всего лишь одно из направлений деятельности центра, ведь помимо работы с детьми и молодёжью здесь проводятся, к примеру, благотворительные обеды, выставки и концерты. Затрудняюсь сказать, какое из направлений объективно наиболее успешно, для меня актуальнее всего – это занятия бальными танцами.

Духовно-просветительскому центру желаю долгих лет процветания и расширения!

Алла Тихонова – друг Духовно-просвітницького центру:

О галерее «Соборная» я узнала непосредственно от ее руководителя Ксении Зозули. Теперь Духовно-просветительский центр – это часть моей жизни. Лучшая ее часть, которую благословил Блаженнейший Митрополит Владимир.

Воспоминаний очень много. Больше всего запомнилась первая Пасха! Радость с переживанием,  открытие склада-магазина и первое благословение Блаженнейшего. Также очень тепле воспоминания с празднования Масленицы – много, смеха, радости, детей, песен, света, блинов, огромный самовар и  светлая улыка Блаженнейшего над всей этой праздничной кутерьмой.

Самые успешные и важне проекты центра – это воскресные школы, работа с людьми, лишенными слуха, прекрасный центр развития семьи «Семья в радость», работа с молодежью (балы, встречи и т.д.). Многая и благая лета во славу Божию на радость, спасение людям!

Підготувала Дарія Кривошея